Лисичка горбата чи Лисичка сіра

Шапка лисички горбатої невелика — від 2 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла, з віком стає лійкоподібно-вгнутою, проте в центрі майже завжди зберігає помітний гострий горбок (умбон), якому гриб і завдячує назвою. Поверхня тонко-волокниста, суха, матова. Забарвлення сіре, сіро-буре чи попелясто-коричневе, у центрі нерідко темніше.

Шапка лисички сірої невелика — від 1,5 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-увігнута, з віком розкривається у глибоку лійкоподібну форму, часто з порожниною, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерівним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення темне — від чорно-бурого та сіро-чорного у вологу погоду до попелясто-сірого й сіро-коричневого у суху. Темний колір та лійкоподібна форма роблять гриб схожим на маленький ріжок.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи сірувато-білі, вузькі, дуже часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні) та характерно вилчасто-розгалужені (роздвоюються), що нагадує жилки лисичок. При пошкодженні й з віком вони можуть набувати червонувато-рожевих плям. Споровий порошок білий. Вилчасті низхідні пластинки — ключова ознака виду.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх темно-сірий чи попелясто-сірий, із сизим нальотом від спор. Споровий порошок білуватий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Ніжка тонка, циліндрична, заввишки від 3 до 8 сантиметрів, сірувата чи світло-бура, у тон шапки або трохи світліша, пружна, біля основи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста. Кільця та вольви немає. На зрізі ніжка теж може злегка червоніти.

Ніжка коротка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, доволі тонка, нерідко порожниста й сполучена з порожниною шапки. Колір її сірий, у тон шапки чи трохи світліший, біля основи інколи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи ледь оксамитова. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у шапку без різкої межі.

М'якоть тонка, пружна, білувата чи сірувата, на зрізі та при пошкодженні повільно набуває червонувато-рожевого відтінку. Смак м'який, без гіркоти. Через тонку консистенцію гриб радше доповнює кошик; для столу обирають молоді міцні екземпляри.

М'якоть тонка, ламка, сірувата чи сіро-бура, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а особливо цінується у сушеному вигляді.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на сіру горбкувату шапку, вилчасто-розгалужені низхідні пластинки, що червоніють, та ріст серед моху зозулиного льону.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний, дещо слабший за виразний аромат золотистої лисички. Під час сушіння аромат посилюється й стає схожим на запах чорного ріжка. При визначенні спираються насамперед на темну лійкоподібну шапку, жилкоподібний сірий гіменофор та порожнисту ніжку.