Моховик каштановий чи Моховик зелений

Капелюшок 4–10 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір іржаво-коричневий, каштановий, темно-охряний — насиченіший і темніший за зелений моховик. Поверхня матова, повстисто-оксамитова, у вологу погоду злегка липка. У сухих умовах може дрібно тріскатись на квадратики.

Шапка 4-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір оливково-зелений, жовто-зелений, охряно-зелений, у молодого яскравіший, з віком блідішає. Поверхня бархатисто-сухувата, у вологу погоду ледь липка, у старого гриба часто потріскана з білими тріщинками між полігонами шкірочки.

Гіменофор трубчастий, спочатку приростає до ніжки, потім із виїмкою. Колір жовтий, у дозрілих оливково-жовтий. Пори кутасті, дрібно-середні. При натисканні слабо синіють — менш активно, ніж у багатьох інших моховиків.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір яскраво-жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, ангулярні, синіють при натисканні — характерна реакція. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка 4–10 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, інколи трохи звужена догори. Колір жовтуватий до коричневого, з ледь помітними поздовжніми волокнами. У основі інколи з червонуватим відтінком.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, часто трохи звужена донизу. Колір жовто-охряний з тонкими повздовжніми червонувато-бурими лусочками-сіточкою — це характерна риса виду серед моховиків. Без кільця.

М'якуш блідо-жовтий до жовтуватого, водянистий у дозрілих, у молодих пружний. На розрізі повільно синіє (слабше, ніж у зеленого моховика), потім жовтіє. У ніжці інколи з рожевим відтінком.

М'якуш мʼясистий, блідо-жовтий, у нижній частині ніжки рудуватий. На зрізі повільно синіє (за 1-2 хвилини), потім блідне. Запах слабкий грибний, з нотою стиглого яблука. Смак мʼякий, приємний.

Запах слабкий, приємно-грибний з ноткою свіжої лісної підстилки. Смак м'який, нейтральний.

Слабкий приємний грибний, з фруктовою ноткою (яблуко).