Моховик оксамитовий чи Моховик зелений

Шапка моховика оксамитового сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня суха, оксамитово-тонковолокниста, у молодих грибів вкрита характерним сизим восковим нальотом, ніби притрушена інеєм. Забарвлення темне — каштаново-буре, червонувато-коричневе чи темно-шоколадне; з віком наліт зникає, а на поверхні можуть з'являтися дрібні тріщинки, крізь які прозирає рожевувата м'якоть.

Шапка 4-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір оливково-зелений, жовто-зелений, охряно-зелений, у молодого яскравіший, з віком блідішає. Поверхня бархатисто-сухувата, у вологу погоду ледь липка, у старого гриба часто потріскана з білими тріщинками між полігонами шкірочки.

Гіменофор трубчастий. Трубочки доволі довгі, з відносно широкими кутастими порами, лимонно-жовтого чи золотисто-жовтого кольору, з віком оливково-жовті. При натисканні чи пошкодженні пори синіють, набуваючи синьо-зеленого відтінку. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки. Споровий порошок оливково-бурий.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір яскраво-жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, ангулярні, синіють при натисканні — характерна реакція. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, доволі струнка, нерідко звужена донизу. Колір її жовтуватий угорі та червонувато-рожевий чи буро-червоний донизу, з тонким червонуватим волокнистим рисунком. При натисканні поверхня може синіти чи буріти. Вольви та кільця немає. Червонуваті тони ніжки разом із темною нальотистою шапкою вирізняють цей вид.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, часто трохи звужена донизу. Колір жовто-охряний з тонкими повздовжніми червонувато-бурими лусочками-сіточкою — це характерна риса виду серед моховиків. Без кільця.

М'якоть блідо-жовта чи лимонна, під шкіркою шапки нерідко рожевувата, у ніжці жовто-червонувата. На зрізі та повітрі вона помітно, хоча й не дуже сильно, синіє, набуваючи синьо-зеленкуватого відтінку, а потім блякне. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні гриби.

М'якуш мʼясистий, блідо-жовтий, у нижній частині ніжки рудуватий. На зрізі повільно синіє (за 1-2 хвилини), потім блідне. Запах слабкий грибний, з нотою стиглого яблука. Смак мʼякий, приємний.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну оксамитову нальотисту шапку, жовті синіючі пори, червонувату ніжку та зв'язок із буком чи дубом.

Слабкий приємний грибний, з фруктовою ноткою (яблуко).