Моховик зелений чи Моховик припудрений

Шапка моховика припудреного невелика, зазвичай від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. У молодості вона має опуклу, півкулясту форму, що з віком розкривається до подушкоподібної та майже плоскої. Поверхня шапки суха, оксамитово-повстиста на дотик, у зрілих грибів може дрібно розтріскуватися. Забарвлення темне й насичене — від каштаново-брунатного та шоколадного до оливково-коричневого, інколи з жовтуватими тонами. Найприкметніша риса — миттєва реакція на дотик: при найменшому натисканні поверхня шапки вмить наливається темно-синім, майже чорним кольором.

Шапка 4-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір оливково-зелений, жовто-зелений, охряно-зелений, у молодого яскравіший, з віком блідішає. Поверхня бархатисто-сухувата, у вологу погоду ледь липка, у старого гриба часто потріскана з білими тріщинками між полігонами шкірочки.

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор із дрібними порами, які у молодому віці мають яскраво-жовтий або золотисто-жовтий колір, з дозріванням переходячи в оливково-жовтий. Та головна особливість гіменофора — це його блискавична й надзвичайно виразна реакція: варто лише торкнутися пор, як вони за мить наливаються глибоким чорнильно-синім, майже чорним кольором. За інтенсивністю та швидкістю цього посиніння моховик припудрений перевершує практично всі інші болетові гриби наших лісів.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір яскраво-жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, ангулярні, синіють при натисканні — зазвичай, хоча й не завжди. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка моховика припудреного тонша й стрункіша за шапку, заввишки від 4 до 9 сантиметрів, циліндрична або злегка звужена донизу. Зверху вона жовтувата, а ближче до основи набуває червонувато-брунатних або іржавих тонів. Сітчастого малюнка на ніжці немає — її поверхня гладенька чи ледь волокниста. Як і вся решта гриба, ніжка миттєво й інтенсивно синіє при дотику чи натисканні. Кільце та вольва повністю відсутні.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, часто трохи звужена донизу. Колір жовто-охряний з тонкими повздовжніми червонувато-бурими лусочками-сіточкою — це характерна риса виду серед моховиків. Без кільця.

М'якоть моховика припудреного жовтувата, доволі м'яка й тонка, особливо у ніжці. Її визначальна риса — найшвидше й найвиразніше посиніння серед усіх болетових: щойно гриб розрізано, м'якоть буквально за секунди наливається густим темно-синім, майже чорнильним кольором по всій площі зрізу. Ця реакція ефектна, але цілком безпечна. Смак м'якоті м'який і приємний, без гіркоти, проте через високий вміст миш'яку їсти цей гриб не радять.

М'якуш мʼясистий, блідо-жовтий, у нижній частині ніжки рудуватий. На зрізі змінюється мало: може ледь посиніти або злегка почервоніти. Запах слабкий грибний, з нотою стиглого яблука. Смак мʼякий, приємний.

Запах моховика припудреного слабкий, м'який і типово грибний, без різких чи неприємних відтінків. Аромат не є визначальною ознакою виду, тож при ідентифікації варто орієнтуватися насамперед на темну оксамитову шапку та надзвичайно швидке й інтенсивне посиніння всіх частин гриба.

Слабкий приємний грибний, з фруктовою ноткою (яблуко).