Веселка Адріана чи Мутинус собачий

У стадії яйця — біло-кремова куля 4-6 см діаметром, з товстою слизькою оболонкою. У дозрілій стадії — дзвоникоподібна шапка 4-5 см, вкрита оливково-коричневою слизовою глебою (це і є споровий шар). Глеба має комірчасту структуру, на дотик липка.

Окремої шапки немає. Верхня частина ніжки загострена, помаранчево-червона, дрібно горбкувата, і лише вершечок вкритий липким блискучим темно-оливковим слизом зі спорами. Коли мухи його з'їдають, кінчик стає яскраво-помаранчевим.

Гіменофор у вигляді слизової оливково-коричневої глеби на поверхні шапки. Спори переносять не вітер, а мухи, яких приваблює різкий запах — типовий механізм поширення для веселкових.

Пластинок і трубочок немає: спори містяться в оливковому слизу на вершечку. Звичайного спорового порошку не буває, спори в масі блідо-жовті.

Ніжка 10-20 см заввишки, 2-4 см у товщину, циліндрична, біла або кремова, всередині порожниста. Поверхня дрібно-чарункова, ламка. У молодого «яйця» ніжка ще не сформована — вона стрімко витягується за 2-4 години після прориву оболонки.

Ніжка 6–15 см заввишки й близько 1 см завтовшки, циліндрична, порожниста, губчаста й ніздрювата, наче пінопласт, біла, блідо-жовта чи блідо-помаранчева, часто вигнута й крихка.

Біля основи лишається білий мішечок (вольва) від яйця з білими тяжами грибниці. Молодий гриб схожий на біле чи жовтувате яйце 2–3 см, напівзаглиблене в підстилку.

У стадії яйця — біла, пружна, з желатиновим зеленуватим шаром під оболонкою. У дозрілої — губчаста, ламка, біла. На розрізі кольору не змінює.

Стінки ніжки губчасті, як пінопласт, білуваті чи блідо-помаранчеві. У яйці під шкіркою прозорий драглистий шар.

У яйці — слабкий, ледь відчутний. У дозрілої — сильний неприємний дріжджово-падальний запах, що приваблює мух. Смак м'якуша в яйці — м'який, нагадує редис.

Запах неприємний, падальний, але значно слабший, ніж у веселки звичайної.