Як відрізнити печерицю великоспорову від печериці рудіючої отруйної

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до прямокутно-обрізаної (характерна риса — "квадратна" молода шапка), з часом стає опукло-плоскою. Колір білий до кремового, у центрі іноді сірувато-бурий. Найхарактерніша ознака — при дотику до шапки або краю утворюються яскраво-хром-жовті плями, особливо помітні у молодого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка.

Шапка печериці великоспорової дуже велика — від 8 до 20, а в зрілих екземплярів до 30–40 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона майже кулеподібна, з товстим підгорнутим краєм, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня біла чи кремова, суха; у молодих грибів гладенька, а з віком розтріскується на грубі щиткоподібні лусочки, що нагадують крокодилячу шкіру. Від дотику повільно жовтіє.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожево-сірі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий. Колір пластинок типовий для печериць — це не діагностично проти жовтошкірої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і чорнувато-бурих. Споровий порошок темно-коричневий; спори помітно великі, на що й вказує народна назва. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 5-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (відрізнення від інших печериць — у яких ніжка більш рівна). Колір білий. Найважливіша діагностична ознака: при розрізі м'якуш у нижній частині ніжки і у потовщенні-цибулині яскраво-хром-жовтий, часто майже неоновий, реакція швидка (10-30 секунд). У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка масивна, товста, щільна, біла, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, нерідко коротша за діаметр шапки, з потовщеною основою. У верхній частині розташоване велике щільне білувате кільце. На дотик ніжка може жовтіти. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

М'якуш щільний, білий у шапці і верхній частині ніжки, у нижній частині ніжки на зрізі миттєво яскраво жовтіє. На зрізі НИЖНЯ ЧАСТИНА НІЖКИ ЯСКРАВО ЖОВТІЄ до хром-жовтого — головна діагностична ознака. У шапці теж жовтіє, але слабше. Запах виразний неприємний — чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту.

М'якоть біла, товста, щільна, на зрізі повільно жовтіє чи рожевіє, особливо в основі ніжки. Смак м'який, приємний, із горіховою ноткою. Має виразний анісово-мигдалевий аромат, що зберігається й під час готування. Через схильність до червивості навіть у молодому віці гриби варто уважно перевіряти.

Виразний неприємний з нотою чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту, типографської фарби. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями і особливо у нижній частині ніжки. Цей запах — найнадійніша ознака: жодна їстівна печериця такого запаху не має.

Запах сильний, приємний, анісово-мигдалевий — одна з визначальних ознак виду. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а основа ніжки яскраво жовтіє, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.