Підберезник болотяний чи Підберезник різнокольоровий

Капелюшок до 20 см (зазвичай 5–10), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір білий, кремовий, блідо-сіро-зеленуватий, з віком може набувати охряного відтінку. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.

Капелюшок 5–10 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Поверхня спочатку суха, у вологу погоду злегка липка. Колір характерний — сіро-мишачий або темно-коричневий фон, на якому розкидані видовжені світло-сірі, жовтуваті або кремові плями, що нагадують природний камуфляж. Шкірка не знімається.

Гіменофор трубчастий, вільний. Молодий — сірувато-білий, з віком темніє до сіро-коричневого. Пори дрібні, легко відділяються від м'якуша капелюшка. При натисканні злегка темніють.

Гіменофор трубчастий, вільний, з виїмкою біля ніжки. Молодий — білий, потім бежевий, у дозрілих світло-коричневий. Пори дрібні. При натисканні злегка темніють.

Ніжка до 15 см заввишки, 1–2 см завтовшки, тонша і витягнутіша, ніж у класичного підберезника. Біла, з білими або кремовими лусочками — у дозрілих грибів лусочки інколи темніші. У основі може бути блідо-зеленувата.

Ніжка 12–18 см заввишки, 2–2,5 см завтовшки, циліндрична або трохи звужена догори. Біла, з характерними темно-сірими або коричневими волокнистими лусочками — типова ознака роду Leccinum. У молодих грибів лусочки світліші, у старих темніші.

М'якуш білий, у молодих грибів щільний, з віком стає дуже м'яким, ватним. На розрізі НЕ змінює кольору (або стає трохи рожевуватим в основі ніжки). При тепловій обробці сильно розм'якшується.

М'якуш білий, спочатку щільний, з віком — м'який і пухкий. На розрізі: у капелюшку рожевіє, у трубочках злегка синіє, у ніжці — частково рожевіє, частково зеленіє або блакитніє в основі. Така багатоколірна реакція і дала видовій назві «різнокольоровий».

Запах слабкий, приємно-грибний. Смак м'який, без гіркоти.

Запах слабкий, приємно-грибний. Смак м'який, без гіркоти.