Сироїжка золотиста чи Сироїжка криваво-червона

Шапка сироїжки золотистої сягає від 4 до 9 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої, інколи з трохи вгнутим центром. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка клейка, матова чи блискуча. Забарвлення тепле — червоне, помаранчево-червоне чи багряне, нерідко з жовтими ділянками й завжди з жовтим відтінком, що ніби просвічує крізь червоне. Шкірка трохи знімається по краю.

Шапка 4–10 см. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла, згодом плоска, часом з неглибокою ямкою в центрі або схожа на блюдце.

Колір криваво-червоний, винний чи пурпурово-червоний. З віком шапка вицвітає нерівно: з'являються рожеві, кремові, майже білі плями. Суха шапка матова, після дощу липка й шовковисто блищить. Шкірка тримається міцно і знімається лише вузькою смужкою з краю. Це добра ознака: у сироїжки блювотної шкірку можна зняти майже до центру.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки доволі часті, ламкі, спершу білуваті чи кремові, з дозріванням набувають характерного золотисто-жовтого відтінку, особливо по краю. Споровий порошок жовтий чи вохристо-жовтий. Жовтуватий край пластинок — одна з прикметних ознак виду, що вирізняє його з-поміж білопластинкових сироїжок.

Пластинки досить часті, вузькі, крихкі, біля ніжки часто роздвоюються. Вони прирослі або трохи збігають на ніжку, що серед червоних сироїжок буває нечасто. Спершу пластинки білі чи кремові, потім солом'яні або блідо-охристі.

Відбиток спор кремовий чи блідо-охристий. Чисто білий відбиток підказує сироїжку блювотну, а насичено-охристий сироїжку болотяну чи бездоганну.

Ніжка циліндрична, біла чи з жовтуватим відтінком, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, доволі крихка, як у всіх сироїжок. Нерідко на ній помітні золотисто-жовті тони, особливо ближче до основи. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. Жовтуваті тони ніжки разом із червоно-жовтою шапкою вирізняють цей вид.

Ніжка 3–7 см заввишки й 1–3 см завтовшки, циліндрична, щільна, у старих грибів буває порожниста. Кільця й піхви немає.

Головна ознака виду: ніжка вкрита рожевим, винно-червоним чи червоним нальотом, найсильнішим ближче до основи, з тонкими поздовжніми рисками. У молодих грибів ніжка часом ще біла, а в старих сіро-рожева, біля основи жовтувата. Сама по собі рожева ніжка вид не доводить: вона буває й у сироїжки болотяної, рожевої та вонючої.

М'якоть біла, під шкіркою шапки нерідко жовтувата, крихка, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, без пекучості й гіркоти, що вигідно вирізняє цю сироїжку з-поміж їдких родичок. Завдяки м'якому смаку гриб не потребує тривалого відварювання й придатний до будь-якого способу приготування.

М'якоть біла, щільна, під шкіркою шапки червонувата, біля основи ніжки часом жовтувата, з віком трохи жовтіє. На зламі колір майже не змінює, молочного соку немає. За описами в довідниках смак у неї пекучий, перцевий і часто гіркий, у ніжці слабший. Пробувати гриби на смак не потрібно: для впізнавання вистачає інших ознак.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на тепле червоно-жовте забарвлення шапки, золотисто-жовтий край пластинок, жовтуваті тони ніжки та м'який смак м'якоті.

Запах слабкий, фруктовий, часом його майже не чути. Різкого запаху краба чи оселедця, як у сироїжки вонючої, немає.