Болетин азіатський чи Маслюк порожнистоногий

Шапка болетина азіатського сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої. Поверхня волокнисто-луската, у вологу погоду клейкувато-слизька, з рештками покривала по краю. Забарвлення яскраве — червонувато-малинове, рожево-червоне чи буро-червоне, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками. Яскравий малиновий колір вирізняє цей вид з-поміж жовтаво-бурих маслюків.

Шапка маслюка порожнистоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої, інколи з невеликим горбком. Поверхня — головна відмінність від інших маслюків: вона суха, повстисто-лускато-волокниста, не слизька, нерідко з рештками покривала по краю. Забарвлення жовто-буре, рудувато-коричневе чи каштанове, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники, як і в інших болетинів. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий; при пошкодженні можуть трохи буріти. Великі кутасті низхідні пори — характерна ознака роду. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий. Великі кутасті низхідні пори вирізняють цей вид з-поміж дрібнопорих маслюків. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, жовтаво-червонувата, у верхній частині з помітним слизуватим чи волокнистим кільцем — слідом від покривала. Вище кільця ніжка світло-жовта, нижче — у тон шапки, з червонуватими волокнами. Вольви немає. Поєднання яскравої лускатої шапки, низхідних жовтих пор, кільця та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, її визначальна риса — порожнина всередині, особливо помітна у зрілих грибів, що й дала назву виду. У верхній частині ніжки є помітне волокнисте кільце — слід від покривала; вище кільця ніжка жовтувата, нижче — буро-руда, у тон шапки. Вольви немає. Поєднання сухої лускатої шапки, порожнистої ніжки з кільцем та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

М'якоть жовтувата чи блідо-жовта, доволі м'яка й водяниста, на зрізі може злегка рожевіти чи буріти. Смак м'який, без гіркоти. Через водянисту консистенцію для столу обирають молоді міцні екземпляри; кулінарна цінність посередня, як і в інших модринових маслюків.

М'якоть білувата чи блідо-жовта, доволі м'яка, на зрізі кольору майже не змінює або ледь жовтіє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні екземпляри. На відміну від слизьких маслюків, суха шапка не липне й не потребує знімання шкірки.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на яскраву червонувато-малинову лускату шапку, великі низхідні жовті пори, кільце на ніжці та незмінний зв'язок із модриною.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на суху лускату буру шапку, великі низхідні жовті пори, порожнисту ніжку з кільцем та незмінний зв'язок із модриною.