Глива легенева чи Глива лимонна

Шапка глеви легеневої сягає від 4 до 8, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Форма її віялоподібна, язикоподібна чи майже напівкругла, з тонким, часто хвилястим або трохи розщепленим краєм. Поверхня гладенька, суха, матова. Забарвлення світле — білувато-сіре, кремове чи блідо-вохристе, нерідко темніше біля місця прикріплення до деревини; з віком та на сонці шапка помітно жовтіє. Саме світлий, майже білий колір вирізняє цей вид з-поміж сірувато-бурої глеви звичайної.

Шапка глеви лимонної невелика — від 2 до 6, зрідка до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібно-вгнутою з тонким, нерідко хвилястим краєм. Поверхня суха, ледь оксамитова, матова. Забарвлення — головна окраса виду: чисте лимонно-жовте чи золотисте у молодих грибів, що з віком трохи блякне до жовтаво-кремового. Грибочки зростаються щільними пучками, мов букет.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі рідкі й товсті, помітно спускаються по ніжці, а за її відсутності збігають донизу аж до місця прикріплення шапки. Споровий порошок білий або з ледь помітним бузковим відтінком. Низхідні білі пластинки, що тривалий час залишаються світлими, — характерна риса гливи.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні), нерідко аж до її основи. Споровий порошок блідо-рожевий чи рожево-бузковий. Низхідні білі пластинки, що контрастують із жовтою шапкою, — характерна ознака виду.

Ніжка коротка або майже непомітна, зазвичай бічна чи ексцентрична, завдовжки до 4 сантиметрів, брудно-біла, біля основи опушено-волосиста. Часто кілька грибів зростаються ніжками в один пучок. М'якоть ніжки жорстка, особливо у зрілих екземплярів, тож у їжу беруть переважно шапки. Кільця та вольви немає.

Ніжка тонка, біла чи кремова, нерідко зігнута й ексцентрична, заввишки від 2 до 5 сантиметрів. Кілька ніжок зазвичай зростаються спільною основою в один пучок, від якого віялом розходяться золоті шапки. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. М'якоть ніжки жорсткіша за шапку, тож у їжу беруть переважно шапки.

М'якоть біла, у молодих грибів ніжна й соковита, з віком стає щільнішою та волокнистою, особливо ближче до ніжки. На зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Для столу обирають молоді шапки з ніжною м'якоттю.

М'якоть біла, тонка, ніжна, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, із горіховим відтінком. Через тонкість м'якоті та жорсткішу ніжку для столу обирають молоді шапки. При готуванні гриб дещо втрачає яскравість, проте зберігає приємний смак та аромат.

Запах приємний, грибний, інколи з ледь вловимим анісовим чи борошнистим відтінком. Аромат свіжий і не різкий, тож при визначенні спираються насамперед на світлу віялоподібну шапку, низхідні білі пластинки та ріст пучками на листяній деревині.

Запах приємний, грибний, у свіжих грибів дещо борошнистий чи горіховий. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за яскравим лимонно-жовтим кольором шапок, ростом щільними пучками на листяній деревині та низхідними білими пластинками.