Глива лимоннаPleurotus citrinopileatus

Шапка гливи лимонної невелика — від 2 до 6, зрідка до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібно-вгнутою з тонким, нерідко хвилястим краєм. Поверхня суха, ледь оксамитова, матова. Забарвлення — головна окраса виду: чисте лимонно-жовте чи золотисте у молодих грибів, що з віком трохи блякне до жовтаво-кремового. Грибочки зростаються щільними пучками, мов букет.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні), нерідко аж до її основи. Споровий порошок блідо-рожевий чи рожево-бузковий. Низхідні білі пластинки, що контрастують із жовтою шапкою, — характерна ознака виду.

Ніжка тонка, біла чи кремова, нерідко зігнута й ексцентрична, заввишки від 2 до 5 сантиметрів. Кілька ніжок зазвичай зростаються спільною основою в один пучок, від якого віялом розходяться золоті шапки. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. М'якоть ніжки жорсткіша за шапку, тож у їжу беруть переважно шапки.

М'якоть біла, тонка, ніжна, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, із горіховим відтінком. Через тонкість м'якоті та жорсткішу ніжку для столу обирають молоді шапки. При готуванні гриб дещо втрачає яскравість, проте зберігає приємний смак та аромат.

Запах приємний, грибний, у свіжих грибів дещо борошнистий чи горіховий. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за яскравим лимонно-жовтим кольором шапок, ростом щільними пучками на листяній деревині та низхідними білими пластинками.