Глива лимонна чи Глива ріжковидна

Шапка глеви лимонної невелика — від 2 до 6, зрідка до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібно-вгнутою з тонким, нерідко хвилястим краєм. Поверхня суха, ледь оксамитова, матова. Забарвлення — головна окраса виду: чисте лимонно-жовте чи золотисте у молодих грибів, що з віком трохи блякне до жовтаво-кремового. Грибочки зростаються щільними пучками, мов букет.

Капелюшок до 15 см у поперечнику, воронкоподібний з глибоко увігнутим центром — це характерна риса виду (звідки і назва «cornucopiae» — «ріг достатку»). Колір білуватий у молодих, з віком стає кремово-бурим або охряним. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка липка. Краї часто хвилясті, інколи нерівно роздерті.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні), нерідко аж до її основи. Споровий порошок блідо-рожевий чи рожево-бузковий. Низхідні білі пластинки, що контрастують із жовтою шапкою, — характерна ознака виду.

Пластинки сильно спускаються по ніжці і утворюють характерну сітку («анастомози») у нижній частині ніжки — пластинки переплітаються між собою, як павутиння. Колір білий, з віком кремовий. Споровий порошок білий або блідо-фіолетовий.

Ніжка тонка, біла чи кремова, нерідко зігнута й ексцентрична, заввишки від 2 до 5 сантиметрів. Кілька ніжок зазвичай зростаються спільною основою в один пучок, від якого віялом розходяться золоті шапки. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. М'якоть ніжки жорсткіша за шапку, тож у їжу беруть переважно шапки.

Ніжка присутня завжди (на відміну від звичайної гливи, де часто майже зливається з капелюшком), 3–12 см заввишки, 1–2 см завтовшки. Інколи розгалужена, центральна або злегка ексцентрична. Біла, у дозрілих кремова. У старих жорстка і волокниста.

М'якоть біла, тонка, ніжна, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, із горіховим відтінком. Через тонкість м'якоті та жорсткішу ніжку для столу обирають молоді шапки. При готуванні гриб дещо втрачає яскравість, проте зберігає приємний смак та аромат.

М'якуш білий, у молодих пружний, з віком стає жорсткішим, особливо у ніжці. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура нагадує звичайну гливу, але трохи щільніша і пружніша.

Запах приємний, грибний, у свіжих грибів дещо борошнистий чи горіховий. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за яскравим лимонно-жовтим кольором шапок, ростом щільними пучками на листяній деревині та низхідними білими пластинками.

Запах характерний — поєднання анісової і борошнистої нот, з ледь помітною грибною основою. Сильніше у молодих екземплярах. Смак м'який, з ноткою лісного горіха.