Гриб-зонтик великий чи Печериця темно-червона

Шапка велика, 10-30 (інколи до 40) см у діаметрі. Спочатку яйцеподібна, потім розпростерта до плоско-зонтикоподібної з невеликим тупим горбком у центрі. Колір фону — світло-сірий, сірувато-коричневий, поверхня вкрита крупними бурими або сірувато-коричневими лусочками — концентричними кільцями, центр темніший і гладкіший. Шкірочка легко відділяється від м'якуша.

Шапка печериці темно-червоної сягає від 5 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня вкрита численними притиснутими волокнистими лусочками темно-бурого, червонувато-коричневого кольору на світлішому тлі, що розходяться від темнішого центру. Луската буро-червонувата шапка — характерна ознака виду.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні (не торкаються ніжки) — це важлива ознака роду. Колір спочатку білий, з віком — кремовий до жовтуватого. Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка висока, 15-30 (до 35) см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, у основі трохи розширена (без вольви — це принципово!). Колір сіро-коричневий з характерним «зміїним» зигзаговидним малюнком темніших лусочок-плям — діагностична ознака. У верхній частині — м'ясисте рухоме кільце (можна посунути вгору-вниз), білувате зверху, з бурим краєм знизу.

Ніжка циліндрична, біла, заввишки від 5 до 10 сантиметрів, з трохи потовщеною основою. У верхній частині розташоване помітне звисаюче кільце — слід від покривала. На зрізі м'якоть ніжки, як і шапки, швидко червоніє. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

м'якуш у шапці білий, м'який, у молодих — соковитий, у старих — м'якший і трохи в'ялий. На зрізі білий і кольору не змінює — це важлива відмінність від схожих видів. У ніжці м'якуш жорсткий, жилуватий — не їстівний.

М'якоть біла, на зрізі швидко й виразно червоніє, набуваючи кров'яно-червоного відтінку, особливо в основі ніжки, — звідси й назва. Смак м'який, приємний, без гіркоти, з легкою грибною ноткою. Яскраве почервоніння (а не пожовтіння) — корисна ознака, що відрізняє цей вид від отруйної печериці жовтошкірої.

Приємний горіховий запах з тонким грибним відтінком. Смак м'який, тонко-горіховий — особливо у смаженому вигляді.

Запах приємний, грибний, без різких нот. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі жовтіє (а не червоніє), — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.