Маслюк порожнистоногий чи Маслюк слизький

Шапка маслюка порожнистоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої, інколи з невеликим горбком. Поверхня — головна відмінність від інших маслюків: вона суха, повстисто-лускато-волокниста, не слизька, нерідко з рештками покривала по краю. Забарвлення жовто-буре, рудувато-коричневе чи каштанове, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками.

Шапка маслюка слизького сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. У молодому віці вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до подушкоподібної та плоскої. Поверхня шапки дуже слизька й клейка, особливо у вологу погоду, за що гриб і дістав свою назву. Забарвлення стримане й мінливе — від брудно-сірого та сіро-бурого до оливково-сірого й світло-глинистого, нерідко з темнішими прожилками чи плямами. Слизька шкірка легко знімається, оголюючи світлішу поверхню.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий. Великі кутасті низхідні пори вирізняють цей вид з-поміж дрібнопорих маслюків. Споровий порошок оливково-бурий.

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор із порівняно великими, кутастими й неправильними порами — більшими, ніж у інших маслюків. Колір їх брудно-сірий, сірувато-білий або з оливковим відтінком, що знову ж таки вирізняє цей вид серед золотистопорих родичів. При натисканні чи пошкодженні пори повільно набувають синьо-зеленого або брунатного відтінку. У молодому віці гіменофор прикритий покривалом, рештки якого утворюють кільце на ніжці.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, її визначальна риса — порожнина всередині, особливо помітна у зрілих грибів, що й дала назву виду. У верхній частині ніжки є помітне волокнисте кільце — слід від покривала; вище кільця ніжка жовтувата, нижче — буро-руда, у тон шапки. Вольви немає. Поєднання сухої лускатої шапки, порожнистої ніжки з кільцем та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

Ніжка маслюка слизького циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, сірувато-білого або блідо-сірого кольору. У верхній частині вона має помітне слизувате кільце — слід від покривала, вище якого поверхня світліша, а нижче вкрита дрібними сіруватими залозистими крапочками. При дотику ніжка теж може повільно набувати синювато-зеленого відтінку. Вольва відсутня. Поєднання сірих тонів, кільця та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

М'якоть білувата чи блідо-жовта, доволі м'яка, на зрізі кольору майже не змінює або ледь жовтіє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні екземпляри. На відміну від слизьких маслюків, суха шапка не липне й не потребує знімання шкірки.

М'якоть маслюка слизького білувата або сірувата, доволі м'яка й водяниста, особливо у зрілих грибів. Її характерна риса, відображена в народній назві, — повільна зміна кольору на повітрі: на зрізі м'якоть поступово набуває синьо-зеленого, а подекуди й рожевувато-бурого відтінку. Смак її м'який, без вираженої гіркоти, проте загалом досить невиразний. Через водянисту консистенцію та посередній смак для столу обирають переважно молоді міцні екземпляри.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на суху лускату буру шапку, великі низхідні жовті пори, порожнисту ніжку з кільцем та незмінний зв'язок із модриною.

Запах маслюка слизького слабкий і невиразний, типово грибний, без різких чи неприємних нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації варто спиратися на сіру слизьку шапку, великі сіруваті пори, кільце на ніжці та зростання поряд із модриною.