Печериця лісова чи Печериця взута

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опукло-плоскою. Колір бурий, темно-бурий, з виразними радіально розташованими лусочками темно-коричневого або чорно-бурого кольору. У центрі — суцільний колір, до краю — лусочки рідшають. Поверхня суха, без слизу.

Шапка печериці взутої сягає від 5 до 12 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня вкрита численними притиснутими волокнистими лусочками бурого, рудувато-коричневого кольору на світлішому тлі, особливо густими в центрі. Луската бура шапка надає грибові кремезного вигляду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — рожево-білі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 6-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, в основі трохи потовщена. Колір білий до кремового, з тонкими буруватими волокнами або лусочками нижче кільця. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка циліндрична, доволі товста, біла, заввишки від 4 до 9 сантиметрів. Її визначальна риса — щільне кільце, нижче якого ніжка вкрита поясками дрібних бурих лусочок, що нагадують натягнуту «панчоху» чи взуття, — звідси й назва. На зрізі м'якоть може ледь червоніти. Вольви біля основи немає.

М'якуш щільний, білий, на зрізі швидко і виразно червоніє до винно-червоного, особливо у нижній частині ніжки — це класична захисна риса проти Amanita. Запах приємний грибний з мигдально-анісовою ноткою.

М'якоть біла, доволі щільна, на зрізі повільно червоніє чи буріє, особливо в основі ніжки. Смак м'який, приємний, грибний, типовий для культурних печериць. Червоніння (а не яскраве пожовтіння) — корисна ознака, що відрізняє цей вид від отруйної печериці жовтошкірої.

Приємний грибний з мигдально-анісовою ноткою. Не пахне чорнилом або ліками (це би вказало на жовтошкіру печерицю).

Запах приємний, грибний, без різких нот. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі яскраво жовтіє, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.