Глива дубова чи Глива легенева

Капелюшок до 20 см у поперечнику, прикріплений боком до субстрату, віялоподібний, у молодих опуклий, потім розпрямляється. Колір блідо-кремовий до бежевого, інколи з жовтуватим відтінком. Поверхня молодого гриба оксамитова, з тонкими сірувато-коричневими лусочками; з віком стає голою, у старих — може потріскатись. На краях інколи зберігаються рештки покривала.

Шапка глеви легеневої сягає від 4 до 8, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Форма її віялоподібна, язикоподібна чи майже напівкругла, з тонким, часто хвилястим або трохи розщепленим краєм. Поверхня гладенька, суха, матова. Забарвлення світле — білувато-сіре, кремове чи блідо-вохристе, нерідко темніше біля місця прикріплення до деревини; з віком та на сонці шапка помітно жовтіє. Саме світлий, майже білий колір вирізняє цей вид з-поміж сірувато-бурої глеви звичайної.

Пластинки спускаються по ніжці глибоко, інколи сполучаються між собою хвилястими переходами у нижній частині. Колір білий, у дозрілих жовтуватий. Споровий порошок білий, спори продовгуваті 9–15 × 3–5 мкм.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі рідкі й товсті, помітно спускаються по ніжці, а за її відсутності збігають донизу аж до місця прикріплення шапки. Споровий порошок білий або з ледь помітним бузковим відтінком. Низхідні білі пластинки, що тривалий час залишаються світлими, — характерна риса гливи.

Ніжка коротка, бічна, від практично відсутньої до 10 см заввишки. Колір білуватий або блідо-бурий. Характерна ознака — наявність плівчастого або пластівчастого кільця у верхній частині (рештки покривала); у дозрілих часто опадає, лишаючи смугу.

Ніжка коротка або майже непомітна, зазвичай бічна чи ексцентрична, завдовжки до 4 сантиметрів, брудно-біла, біля основи опушено-волосиста. Часто кілька грибів зростаються ніжками в один пучок. М'якоть ніжки жорстка, особливо у зрілих екземплярів, тож у їжу беруть переважно шапки. Кільця та вольви немає.

М'якуш білий, у молодих грибів пружно-волокнистий, з віком жорсткий і шкірястий. На розрізі НЕ змінює кольору. Інколи містить додаткові товстостінні гіфи, що додають жорсткості.

М'якоть біла, у молодих грибів ніжна й соковита, з віком стає щільнішою та волокнистою, особливо ближче до ніжки. На зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Для столу обирають молоді шапки з ніжною м'якоттю.

Запах приємний, трохи фруктовий або кислуватий, у молодих — нагадує польову квітку. Смак м'який, ніжний.

Запах приємний, грибний, інколи з ледь вловимим анісовим чи борошнистим відтінком. Аромат свіжий і не різкий, тож при визначенні спираються насамперед на світлу віялоподібну шапку, низхідні білі пластинки та ріст пучками на листяній деревині.