Глива королівська чи Глива ріжковидна

Шапка глеви королівської сягає від 4 до 12, у культивованих екземплярів до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає плоскою чи лійкоподібно-вгнутою. Поверхня гладенька, суха чи ледь оксамитова, матова. Забарвлення сіро-буре, світло-коричневе чи бежеве, у центрі темніше, нерідко з тоншими радіальними волокнами. У дикорослих грибів шапка зазвичай менша й темніша, ніж у тепличних.

Капелюшок до 15 см у поперечнику, воронкоподібний з глибоко увігнутим центром — це характерна риса виду (звідки і назва «cornucopiae» — «ріг достатку»). Колір білуватий у молодих, з віком стає кремово-бурим або охряним. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка липка. Краї часто хвилясті, інколи нерівно роздерті.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні), нерідко аж до її основи. Споровий порошок білуватий чи блідо-рожевий. Низхідні білі пластинки у поєднанні з товстою центральною ніжкою вирізняють королівську гливу з-поміж бічноногих деревних гльов.

Пластинки сильно спускаються по ніжці і утворюють характерну сітку («анастомози») у нижній частині ніжки — пластинки переплітаються між собою, як павутиння. Колір білий, з віком кремовий. Споровий порошок білий або блідо-фіолетовий.

Ніжка — найприкметніша риса виду: товста, щільна, біла, центральна або трохи ексцентрична, заввишки від 3 до 10 сантиметрів і завтовшки 1–3 сантиметри, нерідко булавоподібно потовщена. Саме вона дає основну масу їстівної м'якоті. На відміну від інших гльов із короткою бічною ніжкою, тут ніжка добре розвинена й м'ясиста. Кільця та вольви немає.

Ніжка присутня завжди (на відміну від звичайної гливи, де часто майже зливається з капелюшком), 3–12 см заввишки, 1–2 см завтовшки. Інколи розгалужена, центральна або злегка ексцентрична. Біла, у дозрілих кремова. У старих жорстка і волокниста.

М'якоть біла, щільна, пружна, майже хрящувата, на зрізі кольору не змінює. Смак приємний, горіхово-грибний, із насиченою умамі-ноткою, що повноцінно розкривається лише під час готування. Завдяки щільній текстурі м'якоть майже не уварюється й не розкисає, добре тримає форму, за що гриб і цінують у кухні.

М'якуш білий, у молодих пружний, з віком стає жорсткішим, особливо у ніжці. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура нагадує звичайну гливу, але трохи щільніша і пружніша.

Запах слабкий, приємний, грибний, у свіжому грибі дещо невиразний, а під час готування стає насиченим. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за товстою білою ніжкою, низхідними пластинками та ростом на ґрунті серед степових зонтичних.

Запах характерний — поєднання анісової і борошнистої нот, з ледь помітною грибною основою. Сильніше у молодих екземплярах. Смак м'який, з ноткою лісного горіха.