Опеньок літній чи Лускатка звичайна

Шапка 4–12 см у діаметрі, у великих старих грибів буває й більша. Спершу вона опукла, з підгорнутим краєм, з віком розпрямляється й стає широко опуклою, але край ще довго лишається підвернутим.

Тло соломисто-жовте чи охристе, і його густо вкривають бурі трикутні луски. Вони не прилягають, а стирчать і загинаються догори, лежать приблизно концентричними колами. Шапка суха навіть у мокру погоду, і дощ лусок не змиває. Саме цим лускатка звичайна відрізняється від лускатки золотистої, в якої шапка в негоду слизька й липка.

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою до плоскої з помітним низьким горбочком. Колір двоколірний: у вологу погоду шапка рівномірно темно-каштаново-бура; підсихаючи, вона світлішає від центру — центр стає світло-вохряним, а край лишається темним. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька. Шкірочка легко знімається.

Пластинки часті, прирослі до ніжки або трохи на неї збігають. У молодих грибів вони світлі, сірувато-жовті, і їх прикриває павутинисте покривало. Згодом пластинки стають зеленувато-жовтими, а коли достигають спори, буріють до корично-іржавого кольору.

Споровий порошок іржаво-бурий. Коли гриби ростуть купкою, він часто осідає бурим нальотом на нижніх шапках. За спорами лускатку найлегше відрізнити від осіннього опенька, в якого порошок білий. А от від літнього опенька так не відрізниш: в нього порошок теж бурий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — світло-бежеві, кремові, з віком темніють до бурих, шоколадно-бурих через дозрілий спорий порошок. Споровий порошок бурий до іржаво-бурого. У молодого пластинки прикриті білуватим частковим покривалом.

Ніжка 6–15 см заввишки й 0,7–1,5 см завтовшки, щільна, часто вигнута, бо гриби тісняться в купці. Над кільцем вона світла й гладенька, а під кільцем вкрита такими самими рудими відстовбурченими лусками, як і шапка, на жовтуватому тлі. Донизу ніжка може темнішати до рудувато-бурої.

Кільце пухнасте, ніби повстяне, теж луската. Воно недовговічне: швидко розпадається на клапті, і в дорослих грибів від нього часто лишається тільки кільцева зона.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, часто вигнута. Двоколірна: у верхній частині (над кільцем) — гладенька, світло-вохряно-кремова. У нижній частині (під кільцем) — бурувато-чорна, з виразними бурими лусочками-зубчиками, що стирчать назовні. Кільце вузьке, плівчасте, бурувате, у молодого помітне, у старого може зникнути.

М'якоть щільна, блідо-жовтувата, у ніжці волокниста. Ми розрізали одну ніжку вздовж: м'якоть світло-жовтувата, на зрізі кольору не змінила. Смак гірчуватий, а деяким людям він здається просто неприємним.

М'якуш мʼясистий у шапці, тонкий у ніжці, кремово-білий до бурувато-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах і смак приємні грибні, з ноткою горіхів.

Запах помітний: часто нагадує редьку, часник або цибулю. Сила запаху різниться, і деякі гриби пахнуть ледь-ледь.

Обидва опеньки, з якими лускатку плутають, пахнуть слабко й непримітно. Тож якщо купка біля дерева пахне редькою чи часником, це добра підказка, що перед Вами лускатка.

Приємний грибний з ноткою горіхів. Без хімічних або борошнистих відтінків — це додаткова діагностична риса проти галерини, що має слабкий борошнистий запах.