Опеньок літній чи Опеньок темний

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою до плоскої з помітним низьким горбочком. Колір двоколірний: у вологу погоду — центр темно-каштаново-бурий, край світло-вохряний; у суху — навпаки. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька. Шкірочка легко знімається.

Шапка опенька темного сягає від 4 до 10, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої з горбком. Поверхня вкрита помітними темними — бурими до чорнуватих — притиснутими лусочками, особливо густими в центрі. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи темно-руде, темніше за осінній опеньок. Темна луската шапка — характерна ознака виду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — світло-бежеві, кремові, з віком темніють до бурих, шоколадно-бурих через дозрілий спорий порошок. Споровий порошок бурий до іржаво-бурого. У молодого пластинки прикриті білуватим частковим покривалом.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-бурих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із кільцем на ніжці допомагають упізнати опеньок темний.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, часто вигнута. Двоколірна: у верхній частині (над кільцем) — гладенька, світло-вохряно-кремова. У нижній частині (під кільцем) — бурувато-чорна, з виразними бурими лусочками-зубчиками, що стирчать назовні. Кільце вузьке, плівчасте, бурувате, у молодого помітне, у старого може зникнути.

Ніжка циліндрична, заввишки від 6 до 15 сантиметрів, доволі щільна й волокниста, нерідко з потовщеною основою. Її визначальна риса — добре розвинене щільне білувате кільце у верхній частині, нерідко з бурими лусочками по краю. Вище кільця ніжка світла, нижче — буро-руда, волокниста. Кілька ніжок часто зростаються пучком. Вольви немає.

М'якуш мʼясистий у шапці, тонкий у ніжці, кремово-білий до бурувато-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах і смак приємні грибні, з ноткою горіхів.

М'якоть білувата, у шапці доволі щільна, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, проте через схильність викликати шлунковий розлад сирим гриб обов'язково добре відварюють. Для столу обирають молоді шапки, а старі волокнисті ніжки зазвичай відкидають.

Приємний грибний з ноткою горіхів. Без хімічних або борошнистих відтінків — це додаткова діагностична риса проти галерини, що має слабкий борошнистий запах.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну лускату шапку, кільце на ніжці, ріст щільними сім'ями на хвойній деревині та осінній сезон.