Болетин азіатський чи Маслюк модриновий

Шапка болетина азіатського сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої. Поверхня волокнисто-луската, у вологу погоду клейкувато-слизька, з рештками покривала по краю. Забарвлення яскраве — червонувато-малинове, рожево-червоне чи буро-червоне, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками. Яскравий малиновий колір вирізняє цей вид з-поміж жовтаво-бурих маслюків.

Капелюшок 4–10 см (інколи до 15), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний, у старих майже плоский. Колір яскраво-жовтий, лимонно-жовтий, золотисто-помаранчевий, рідше іржаво-коричневий. Поверхня дуже клейка і блискуча — у вологу погоду буквально лакована. Шкірка легко знімається і часто розтягується смужками.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники, як і в інших болетинів. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий; при пошкодженні можуть трохи буріти. Великі кутасті низхідні пори — характерна ознака роду. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий, спочатку приростає до ніжки, потім із виїмкою. Молодий — жовтуватий, потім сірувато- або оливково-жовтий. Пори дрібні, кутасті. При натисканні рожевіють, потім коричневіють — характерна реакція. У молодих грибів закриті жовтуватим плівчастим покривалом.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, жовтаво-червонувата, у верхній частині з помітним слизуватим чи волокнистим кільцем — слідом від покривала. Вище кільця ніжка світло-жовта, нижче — у тон шапки, з червонуватими волокнами. Вольви немає. Поєднання яскравої лускатої шапки, низхідних жовтих пор, кільця та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

Ніжка 4–12 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична або трохи розширена донизу. Угорі — жовта, нижче кільця — коричнювата, з дрібними іржавими крапками. Кільце біле або жовтувате, плівчасте, швидко руйнується — у дозрілих грибів його часто немає або лишається лише вузька смужка.

М'якоть жовтувата чи блідо-жовта, доволі м'яка й водяниста, на зрізі може злегка рожевіти чи буріти. Смак м'який, без гіркоти. Через водянисту консистенцію для столу обирають молоді міцні екземпляри; кулінарна цінність посередня, як і в інших модринових маслюків.

М'якуш жовтий, м'який, водянистий у дозрілих грибів. На розрізі у капелюшку злегка рожевіє, у ніжці іноді трохи зеленіє. Текстура слизько-волокниста.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на яскраву червонувато-малинову лускату шапку, великі низхідні жовті пори, кільце на ніжці та незмінний зв'язок із модриною.

Запах слабкий, грибний, з ледь помітною смолистою нотою. Смак м'який, без гіркоти.