Маслюк модриновий чи Маслюк слизький

Капелюшок 4–10 см (інколи до 15), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний, у старих майже плоский. Колір яскраво-жовтий, лимонно-жовтий, золотисто-помаранчевий, рідше іржаво-коричневий. Поверхня дуже клейка і блискуча — у вологу погоду буквально лакована. Шкірка легко знімається і часто розтягується смужками.

Шапка маслюка слизького сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. У молодому віці вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до подушкоподібної та плоскої. Поверхня шапки дуже слизька й клейка, особливо у вологу погоду, за що гриб і дістав свою назву. Забарвлення стримане й мінливе — від брудно-сірого та сіро-бурого до оливково-сірого й світло-глинистого, нерідко з темнішими прожилками чи плямами. Слизька шкірка легко знімається, оголюючи світлішу поверхню.

Гіменофор трубчастий, спочатку приростає до ніжки, потім із виїмкою. Молодий — жовтуватий, потім сірувато- або оливково-жовтий. Пори дрібні, кутасті. При натисканні рожевіють, потім коричневіють — характерна реакція. У молодих грибів закриті жовтуватим плівчастим покривалом.

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор із порівняно великими, кутастими й неправильними порами — більшими, ніж у інших маслюків. Колір їх брудно-сірий, сірувато-білий або з оливковим відтінком, що знову ж таки вирізняє цей вид серед золотистопорих родичів. При натисканні чи пошкодженні пори повільно набувають синьо-зеленого або брунатного відтінку. У молодому віці гіменофор прикритий покривалом, рештки якого утворюють кільце на ніжці.

Ніжка 4–12 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична або трохи розширена донизу. Угорі — жовта, нижче кільця — коричнювата, з дрібними іржавими крапками. Кільце біле або жовтувате, плівчасте, швидко руйнується — у дозрілих грибів його часто немає або лишається лише вузька смужка.

Ніжка маслюка слизького циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, сірувато-білого або блідо-сірого кольору. У верхній частині вона має помітне слизувате кільце — слід від покривала, вище якого поверхня світліша, а нижче вкрита дрібними сіруватими залозистими крапочками. При дотику ніжка теж може повільно набувати синювато-зеленого відтінку. Вольва відсутня. Поєднання сірих тонів, кільця та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

М'якуш жовтий, м'який, водянистий у дозрілих грибів. На розрізі у капелюшку злегка рожевіє, у ніжці іноді трохи зеленіє. Текстура слизько-волокниста.

М'якоть маслюка слизького білувата або сірувата, доволі м'яка й водяниста, особливо у зрілих грибів. Її характерна риса, відображена в народній назві, — повільна зміна кольору на повітрі: на зрізі м'якоть поступово набуває синьо-зеленого, а подекуди й рожевувато-бурого відтінку. Смак її м'який, без вираженої гіркоти, проте загалом досить невиразний. Через водянисту консистенцію та посередній смак для столу обирають переважно молоді міцні екземпляри.

Запах слабкий, грибний, з ледь помітною смолистою нотою. Смак м'який, без гіркоти.

Запах маслюка слизького слабкий і невиразний, типово грибний, без різких чи неприємних нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації варто спиратися на сіру слизьку шапку, великі сіруваті пори, кільце на ніжці та зростання поряд із модриною.