Підберезник чи Підберезник болотяний

Шапка 5–15 см у діаметрі, спочатку куляста або напівкуляста, потім подушкоподібна. Поверхня гладка або злегка зморшкувата, суха або трохи клейка у вологу погоду. Колір від сірувато-коричневого до темно-бурого, рідше майже чорного.

Капелюшок до 20 см (зазвичай 5–10), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір білий, кремовий, блідо-сіро-зеленуватий, з віком може набувати охряного відтінку. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.

Гіменофор трубчастий. Трубочки і пори білі, у молодих грибів дрібні, у зрілих — ширші. При натисканні пори злегка буріють, але інтенсивного синіння не відбувається — цим підберезник відрізняється від синіючих підосичників.

Гіменофор трубчастий, вільний. Молодий — сірувато-білий, з віком темніє до сіро-коричневого. Пори дрібні, легко відділяються від м'якуша капелюшка. При натисканні злегка темніють.

Ніжка 8–18 см заввишки, 1,5–3 см завтовшки, циліндрична, досить довга і тонка порівняно з шапкою. Поверхня біла або сірувата, густо вкрита темними лускатими волокнистими лусочками — характерна ознака роду Leccinum. Ніжка тверда і волокниста.

Ніжка до 15 см заввишки, 1–2 см завтовшки, тонша і витягнутіша, ніж у класичного підберезника. Біла, з білими або кремовими лусочками — у дозрілих грибів лусочки інколи темніші. У основі може бути блідо-зеленувата.

М'якоть тверда, біла, при розрізуванні повільно темніє до сіруватого або майже чорного кольору — особливо у варених грибах. Смак м'який, нейтральний. Шкірка шапки не знімається.

М'якуш білий, у молодих грибів щільний, з віком стає дуже м'яким, ватним. На розрізі НЕ змінює кольору (або стає трохи рожевуватим в основі ніжки). При тепловій обробці сильно розм'якшується.

Запах ненав'язливий, приємний, типово грибний. Аромат посилюється при термічній обробці. При сушінні підберезник набуває насиченого запаху, який поступається білому грибу, але помітно кращий за більшість інших трубчастих грибів.

Запах слабкий, приємно-грибний. Смак м'який, без гіркоти.