Красноголовець сосновийLeccinum vulpinum
Також відомий як: Красноголовець сосновий, Червоноголовець лисячий, Підосиновик сосновий
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Черв. — Жовт.
- Гіменофор
- Трубчастий
- Колір шапки
- Червоний
- Розмір
- Великий (понад 15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Черв. — Жовт.
Активні місяці: Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Червоний, Коричневий, Темно-коричневий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний
Опис
Красноголовець сосновий (Leccinum vulpinum) — один із чотирьох основних підосиновиків української флори. Спочатку дещо приховує свою рідну приналежність до підосиновиків: росте не з осикою, а з сосною. Темно-малиновий або буро-червоний капелюшок, що нагадує добре дозрілу вишню, виділяє цей вид на тлі темної соснової підстилки. У старих соснових борах Полісся і Карпат знайти його — звичайна справа в кінці літа.
Вид мікоризний, виключно сосновий — назву «vulpinum» («лисячий») гриб отримав за рудувате забарвлення капелюшка. У зрілих грибів капелюшок темніший за капелюшок класичного підосиновика, а лускі на ніжці часто з рудувато-коричневим відтінком. Зустрічається по всій лісовій смузі України, де є старі соснові і змішані ліси з сосною — Полісся, Західний Лісостеп, Карпати, Прикарпаття.
Їстівний гриб другої категорії: смак приємний, з характерною підосиновиковою щільністю. На розрізі м'якуш швидко синіє, потім чорніє — нормальна реакція виду, нічого небезпечного. Збирати краще молоді тверді екземпляри: старі гриби стають водянистими і часто червиніють. Підходить для смаження, маринування, сушіння. У сушеному вигляді темніє більше, ніж білий гриб, але смак зберігає добре.
Шапка
Капелюшок 8–15 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний, у старих майже плоский. Колір темний — від буро-малинового до темно-каштанового або кров'яно-вишневого. Поверхня матова, оксамитова, у суху погоду злегка шорстка, у вологу — ледь липкувата. Шкірка не знімається.
Гіменофор
Гіменофор трубчастий, вільний, з невеликою виїмкою біля ніжки. Молодий — білий, потім сірувато-кремовий, у дозрілих сірувато-коричневий. Пори дрібні, округлі. При натисканні швидко темніють.
Ніжка
Ніжка 8–15 см заввишки, 2–4 см завтовшки, циліндрична, у основі трохи бульбоподібна. Колір білуватий, кремовий, покритий по всій довжині характерними щільними рудувато-коричневими волокнистими лусочками — лусочки темніші, ніж у класичного підосиновика. Внизу ніжки інколи з блакитно-зеленуватим відтінком.
М'якоть
М'якуш білий, дуже щільний, на розрізі швидко (за 30–60 секунд) синіє, потім чорніє. У ніжці інколи синіє з фіолетовим відтінком. Текстура м'ясиста, з приємним опором при різанні. Червиніє менше, ніж класичний підосиновик.
Запах
Запах слабкий, приємно-грибний, без виразних нот. Смак м'який, без гіркоти.
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Підберезник болотяний
Leccinum holopus
Підберезник різнокольоровий
Leccinum variicolor
Підберезник рожевіючий
Leccinum roseofractum
Підберезник твердуватий
Leccinum duriusculum
Підберезник чорний
Leccinum melaneum
Красноголовець березовий
Leccinum versipelle
Білий гриб
Boletus edulis
Білий гриб березовий
Boletus betulicola
Часті запитання
Чи безпечно, що м'якуш синіє?
Так, цілковито. Посиніння і потемніння на розрізі — нормальна реакція виду (окислення пігментів). Не плутайте з міфом «синіє = отруйний» — у багатьох їстівних грибів така ж властивість (моховик, гіропор синіючий). При тепловій обробці колір зникає.
Чи можна сплутати з отруйним грибом?
Серйозних небезпечних двійників у підосиновиків немає. Усі види з лусочками на ніжці і трубчастим гіменофором, що ростуть з листяними або хвойними деревами, в Україні їстівні. Уникайте лише грибів з червоними або помаранчевими порами — це інші роди.
Де шукати в Україні?
Старі соснові і змішані ліси з сосною. Полісся (Чернігівщина, Київщина, Житомирщина, Рівненщина), Західний Лісостеп, Карпати, Прикарпаття. Любить мохові і чорничні мікроумови. Не зустрічається в чистих листяних лісах і в степу.
Коли плодоносить?
З червня до початку жовтня, з піком у серпні-вересні після рясних дощів. У холодні роки сезон коротший і пізніший. Перші екземпляри можуть з'явитись уже наприкінці червня.
Чим відрізняється від класичного підосиновика?
Класичний підосиновик (Leccinum aurantiacum) має яскраво-помаранчевий або помаранчево-червоний капелюшок і росте з осикою. Сосновий — темніший, буро-малиновий, росте з сосною. Лусочки на ніжці соснового рудувато-коричневі, у класичного майже чорні.
З якими деревами утворює мікоризу?
Виключно з сосною звичайною (Pinus sylvestris). На відміну від інших підосиновиків, цей вид суворо сосновий. Якщо знайшли червонокапелюшний підосиновик у листяному лісі — це інший вид (класичний або дубовий).
Чи варто знімати шкірку?
Не обов'язково, але деякі грибники роблять це для зменшення темного кольору відвару. Шкірка не знімається легко (на відміну від маслюків), тому процедура нелегка. Зазвичай гриб готують зі шкіркою, просто перший відвар зливають.
Як зберігати?
Найкращі способи — сушіння, маринування і заморожування. Перед сушінням нарізати скибочками 5–8 мм. Сушений підосиновик темніший за білий, але аромат добре зберігається. Маринується чудово — щільна структура добре тримає кислу заливку.
Красноголовець сосновий їстівний чи отруйний?
Красноголовець сосновий: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у красноголовця соснового?
Яка ніжка у красноголовця соснового?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine