Білий гриб чи Боровик бронзовий

Шапка діаметром 7–30 см, у молодих грибів куляста або напівкуляста, з часом стає подушкоподібно-розпростертою. Колір варіює від світло-коричневого до темно-каштанового або червоно-бурого залежно від умов освітлення і типу лісу: у ялинниках шапки темніші, у соснових борах — світліші.

Поверхня шапки суха, гладка або злегка складчаста, у вологу погоду буває злегка клейкою. Край рівний або злегка хвилястий, у молодих грибів підгорнутий. Шкірка не знімається.

Капелюшок 5–20 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір темний — від бронзово-оливкового до шоколадно-коричневого, інколи майже чорно-коричневий. Поверхня матова, у суху погоду злегка волокниста або з дрібними тріщинками. У старих грибів може помітно вицвітати.

Гіменофор трубчастий, легко відділяється від м'якоті шапки. У молодих грибів трубочки білі, пізніше жовтіють, у зрілих — жовто-зелені або оливкові. Пори дрібні, округлі, однотонні, не змінюють кольору при надавлюванні.

Гіменофор трубчастий, вільний або з невеликою виїмкою біля ніжки. Колір спочатку білий, потім жовтуватий, у зрілих грибів оливково-жовтий. Пори дрібні, округлі. Ключова ознака: при натисканні і на розрізі НЕ синіє — це відрізняє від багатьох потенційно небезпечних болетів.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і 3–10 см завтовшки, у молодих грибів куляста або булавоподібна, пізніше циліндрична. Колір від білуватого до світло-бурого. Поверхня вкрита характерним білим або кремовим сітчастим малюнком, найвиразнішим у верхній частині ніжки.

Кільце і вольва відсутні. Основа ніжки нерідко потовщена.

Ніжка 5–13 см заввишки, 2–4 см завтовшки, бульбоподібна або булавоподібна, у старих грибів циліндрична. Колір каштаново-коричневий, темніший за капелюшок. По всій довжині — добре помітна світла сітка з товстих перетинок, що сильніше виражена у верхній частині. Це — характерна ознака білих грибів.

М'якоть щільна, соковита, біла, на зрізі і при пошкодженні кольору не змінює — ця ознака відрізняє білий гриб від низки отруйних двійників. У старих плодових тіл м'якоть стає пухкою і жовтуватою.

Смак м'який, горіховий, злегка солодкуватий. М'якоть ніжки щільніша, більш волокниста порівняно з м'якоттю шапки.

М'якуш білий, дуже щільний, на розрізі НЕ змінює колір. Це важлива діагностична ознака — у двійників (наприклад, гірчака) м'якуш рожевіє. Текстура нагадує добре дозрілий білий гриб: волокниста, з приємним опором при різанні.

Запах приємний, ненав'язливий, грибний із легкими горіховими нотами. При термічній обробці та сушінні аромат посилюється і набуває глибокого, насиченого деревинно-лісового характеру. Саме за сушений білий гриб його так цінують у кулінарії — жодне інше сушіння не дає настільки виразного смаку і запаху.

Запах насичено-грибний, з горіховими нотами, у деяких екземплярів сильніший, ніж у звичайного білого. Смак м'який, солодкуватий, без гіркоти.