Як відрізнити білий гриб від сатанинського гриба

Шапка діаметром 7–30 см, у молодих грибів куляста або напівкуляста, з часом стає подушкоподібно-розпростертою. Колір варіює від світло-коричневого до темно-каштанового або червоно-бурого залежно від умов освітлення і типу лісу: у ялинниках шапки темніші, у соснових борах — світліші.

Поверхня шапки суха, гладка або злегка складчаста, у вологу погоду буває злегка клейкою. Край рівний або злегка хвилястий, у молодих грибів підгорнутий. Шкірка не знімається.

Шапка 8–30 см у діаметрі, масивна, у молодих куляста, потім подушкоподібна. Поверхня суха, матова, блідо-сіра або сірувато-охриста, не має яскравого забарвлення — контрастує з червоними порами. У старих грибів шапка часто плямиста.

Гіменофор трубчастий, легко відділяється від м'якоті шапки. У молодих грибів трубочки білі, пізніше жовтіють, у зрілих — жовто-зелені або оливкові. Пори дрібні, округлі, однотонні, не змінюють кольору при надавлюванні.

Гіменофор трубчастий. Пори яскраво-червоні або криваво-червоні — найбільш помітна ознака гриба. При натисканні синіють дуже інтенсивно і швидко. Трубочки жовті або жовто-зелені біля ніжки.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і 3–10 см завтовшки, у молодих грибів куляста або булавоподібна, пізніше циліндрична. Колір від білуватого до світло-бурого. Поверхня вкрита характерним білим або кремовим сітчастим малюнком, найвиразнішим у верхній частині ніжки.

Кільце і вольва відсутні. Основа ніжки нерідко потовщена.

Ніжка 5–15 см заввишки, 4–10 см завтовшки, масивна, куляста або бочкоподібна. Вкрита характерним яскраво-червоним сітчастим малюнком на жовтому тлі — особливо у верхній частині. При натисканні синіє.

М'якоть щільна, соковита, біла, на зрізі і при пошкодженні кольору не змінює — ця ознака відрізняє білий гриб від низки отруйних двійників. У старих плодових тіл м'якоть стає пухкою і жовтуватою.

Смак м'який, горіховий, злегка солодкуватий. М'якоть ніжки щільніша, більш волокниста порівняно з м'якоттю шапки.

М'якоть жовтувата, дуже щільна, важка. На зрізі блискавично синіє — реакція настає через 3–5 секунд і є набагато інтенсивнішою, ніж у їстівних синіючих видів. У старих грибів м'якоть має неприємний запах.

Запах приємний, ненав'язливий, грибний із легкими горіховими нотами. При термічній обробці та сушінні аромат посилюється і набуває глибокого, насиченого деревинно-лісового характеру. Саме за сушений білий гриб його так цінують у кулінарії — жодне інше сушіння не дає настільки виразного смаку і запаху.

Запах у молодих грибів ненав'язливий або відсутній. У зрілих грибів — досить неприємний, гнилісний або аміачний, особливо виражений за спекотної погоди. Запах посилюється при сушінні.