Як відрізнити печерицю дрібнолускату від мухомора білого смердючого

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опуклою до плоскої. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Шапка 4-9 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опукло-плоскою. Колір білуватий до сірувато-кремового, з дрібними буруватими або сіро-бурими радіально розташованими лусочками — характерна риса виду. У центрі лусочок більше, до краю шапки — поменше. Поверхня суха, без слизу.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Як і в інших мухоморів секції Phalloideae, до якої належить і цей вид, пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба — на відміну від печериць.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні (не приросли до ніжки), часті. У молодого — рожеві (характерна ознака роду Agaricus, на відміну від білих пластинок мухоморів), з віком стають шоколадно-коричневими, темно-бурими. Споровий порошок темно-бурий.

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

Ніжка 5-10 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, в основі трохи потовщена. Колір білий до кремового. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне, у старого може опускатись або підсихати. Над кільцем ніжка гладенька, нижче — з тонкими повздовжніми волокнами.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює (на відміну, наприклад, від печериці, що рожевіє і темніє). Запах поступово стає неприємним, з ноткою застарілої картоплі або хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

М'якуш щільний, білий, на зрізі повільно рожевіє до буруватого, особливо у нижній частині ніжки — це класична захисна ознака роду Agaricus проти Amanita. У мухоморів м'якуш не змінює кольору. Запах приємний грибний з мигдальною ноткою.

Слабкий неприємний з ноткою старої картоплі, хлору або риби — особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.

Приємний грибний з тонкою мигдально-анісовою ноткою — характерний для багатьох печериць. Не пахне чорнилом, ліками або карболкою (якщо пахне — це жовтошкіра печериця, не вживати).