Білий гриб чи Білий гриб березовий

Шапка діаметром 7–30 см, у молодих грибів куляста або напівкуляста, з часом стає подушкоподібно-розпростертою. Колір варіює від світло-коричневого до темно-каштанового або червоно-бурого залежно від умов освітлення і типу лісу: у ялинниках шапки темніші, у соснових борах — світліші.

Поверхня шапки суха, гладка або злегка складчаста, у вологу погоду буває злегка клейкою. Край рівний або злегка хвилястий, у молодих грибів підгорнутий. Шкірка не знімається.

Капелюшок великий, 7–25 см у діаметрі, у молодих грибів напівкулястий, подушкоподібний, з віком розкривається до опукло-розпростертого. Колір світлий — від майже білого й кремового у молодих до світло-каштанового, горіхового або кольору свіжоспеченого хліба у дозрілих; помітно блідіший, ніж у соснового чи дубового білого. Поверхня суха, матова, у молодості ледь оксамитова на дотик, у вологу погоду трохи лискуча. Край рівний, шкірка не знімається.

Гіменофор трубчастий, легко відділяється від м'якоті шапки. У молодих грибів трубочки білі, пізніше жовтіють, у зрілих — жовто-зелені або оливкові. Пори дрібні, округлі, однотонні, не змінюють кольору при надавлюванні.

Гіменофор трубчастий, вільний або з невеликою виїмкою біля ніжки, легко відділяється від м'якуша. У молодих грибів трубочки чисто-білі, з дозріванням спор жовтіють, а згодом набувають оливково-зеленкуватого відтінку. Пори дрібні, округлі, того ж кольору, що й трубочки. Важлива діагностична ознака: при натисканні чи пошкодженні гіменофор не синіє і не змінює кольору — це відрізняє справжній білий від багатьох синіючих болетових.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і 3–10 см завтовшки, у молодих грибів куляста або булавоподібна, пізніше циліндрична. Колір від білуватого до світло-бурого. Поверхня вкрита характерним білим або кремовим сітчастим малюнком, найвиразнішим у верхній частині ніжки.

Кільце і вольва відсутні. Основа ніжки нерідко потовщена.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і до 4–6 см завтовшки, у молодому віці бульбоподібно-роздута, з віком видовжується й набуває булавоподібної або майже циліндричної форми. Колір білуватий, кремовий або світло-бурий, часто світліший за капелюшок. У верхній частині помітна тонка світла сіточка (ретикулюм) — білі прожилки на ще світлішому тлі, не такі контрастні, як темна сітка горчака. Кільце і вольва відсутні.

М'якоть щільна, соковита, біла, на зрізі і при пошкодженні кольору не змінює — ця ознака відрізняє білий гриб від низки отруйних двійників. У старих плодових тіл м'якоть стає пухкою і жовтуватою.

Смак м'який, горіховий, злегка солодкуватий. М'якоть ніжки щільніша, більш волокниста порівняно з м'якоттю шапки.

М'якуш товстий, щільний, білий, під шкіркою капелюшка інколи з ледь буруватим відтінком. На зрізі колір не змінюється — не синіє, не червоніє, не темніє; це одна з ключових ознак справжнього білого. Текстура пружна й м'ясиста, у молодих грибів тверда, з віком трохи пухкішає. Смак м'який, приємний, без гіркоти, з делікатною горіховою нотою.

Запах приємний, ненав'язливий, грибний із легкими горіховими нотами. При термічній обробці та сушінні аромат посилюється і набуває глибокого, насиченого деревинно-лісового характеру. Саме за сушений білий гриб його так цінують у кулінарії — жодне інше сушіння не дає настільки виразного смаку і запаху.

Запах приємний, насичено-грибний, з теплою горіховою ноткою — класичний аромат білого гриба. На зрізі він свіжий і чистий, а при сушінні значно посилюється, наповнюючи дім тим самим багатим грибним духом, заради якого білі й сушать. Жодних хімічних, кислих чи неприємних відтінків немає.