Як відрізнити печерицю двоспорову від печериці рудіючої отруйної

Шапка 5–12 см у діаметрі, куляста або напівкуляста у молодих грибів, потім плосковипукла. Поверхня гладка або злегка лускувата, від білої до сіро-коричневої залежно від сорту. Край підгорнутий у молодих грибів.

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до прямокутно-обрізаної (характерна риса — "квадратна" молода шапка), з часом стає опукло-плоскою. Колір білий до кремового, у центрі іноді сірувато-бурий. Найхарактерніша ознака — при дотику до шапки або краю утворюються яскраво-хром-жовті плями, особливо помітні у молодого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка.

Пластинки вільні, часті, спочатку рожеві або бліді, потім темніють до пурпурно-коричневих і майже чорних. Зафарбування пластинок є надійною ознакою свіжості: рожеві — свіжий гриб, темно-бурі — зрілий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожево-сірі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий. Колір пластинок типовий для печериць — це не діагностично проти жовтошкірої.

Ніжка 3–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, рівна або злегка звужена донизу, щільна, суцільна. Колір білий. Є тонке плівчасте кільце у верхній або середній частині. Вольва відсутня.

Ніжка 5-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (відрізнення від інших печериць — у яких ніжка більш рівна). Колір білий. Найважливіша діагностична ознака: при розрізі м'якуш у нижній частині ніжки і у потовщенні-цибулині яскраво-хром-жовтий, часто майже неоновий, реакція швидка (10-30 секунд). У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

М'якоть щільна, біла, при розрізуванні злегка рожевіє. Не жовтіє. Смак м'який, нейтральний у культивованих формах, більш виражений у дикорослих екземплярів.

М'якуш щільний, білий у шапці і верхній частині ніжки, у нижній частині ніжки яскраво-жовтий навіть без пошкодження. На зрізі НИЖНЯ ЧАСТИНА НІЖКИ ЯСКРАВО ЖОВТІЄ до хром-жовтого — головна діагностична ознака. У шапці теж жовтіє, але слабше. Запах виразний неприємний — чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту.

Запах культивованих форм помірний, грибний, ненав'язливий. Дикорослі особини мають виразніший, злегка анісово-мигдалевий аромат. При обсмажуванні аромат посилюється у рази.

Виразний неприємний з нотою чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту, типографської фарби. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями і особливо у нижній частині ніжки. Цей запах — найнадійніша ознака: жодна їстівна печериця такого запаху не має.