Як відрізнити печерицю таблитчасту від печериці рудіючої отруйної

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до прямокутно-обрізаної (характерна риса — "квадратна" молода шапка), з часом стає опукло-плоскою. Колір білий до кремового, у центрі іноді сірувато-бурий. Найхарактерніша ознака — при дотику до шапки або краю утворюються яскраво-хром-жовті плями, особливо помітні у молодого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка.

Шапка печериці таблитчастої велика — від 6 до 15, зрідка до 20 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з товстим підгорнутим краєм, з віком широко розпластується, стаючи майже плоскою, ніби столик. Поверхня суха, гладенька чи дрібно-лусочкувата, біла, кремова чи зі слабким буруватим відтінком у центрі; від дотику може повільно жовтіти. Товста щільна шапка надає грибові вагомого, міцного вигляду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожево-сірі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий. Колір пластинок типовий для печериць — це не діагностично проти жовтошкірої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх змінюється з віком: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки — ключова ознака, що відрізняє печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 5-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (відрізнення від інших печериць — у яких ніжка більш рівна). Колір білий. Найважливіша діагностична ознака: при розрізі м'якуш у нижній частині ніжки і у потовщенні-цибулині яскраво-хром-жовтий, часто майже неоновий, реакція швидка (10-30 секунд). У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка коротка й товста, щільна, біла, заввишки від 4 до 10 сантиметрів, нерідко звужена донизу. У верхній частині розташоване щільне білувате кільце — слід від покривала. На дотик ніжка може жовтіти. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів. Присадкувата товста ніжка добре тримає масивну шапку.

М'якуш щільний, білий у шапці і верхній частині ніжки, у нижній частині ніжки яскраво-жовтий навіть без пошкодження. На зрізі НИЖНЯ ЧАСТИНА НІЖКИ ЯСКРАВО ЖОВТІЄ до хром-жовтого — головна діагностична ознака. У шапці теж жовтіє, але слабше. Запах виразний неприємний — чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту.

М'якоть біла, товста, щільна, на зрізі повільно жовтіє чи злегка буріє. Смак м'який, приємний, грибний. Завдяки м'ясистості гриб добре тримає форму під час готування. Для столу обирають молоді міцні екземпляри з нерозкритими пластинками.

Виразний неприємний з нотою чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту, типографської фарби. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями і особливо у нижній частині ніжки. Цей запах — найнадійніша ознака: жодна їстівна печериця такого запаху не має.

Запах приємний, грибний, інколи зі слабкою анісовою чи мигдалевою ноткою. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а основа ніжки яскраво жовтіє на зрізі, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.