Як відрізнити печерицю темно-червону від печериці рудіючої отруйної

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до прямокутно-обрізаної (характерна риса — "квадратна" молода шапка), з часом стає опукло-плоскою. Колір білий до кремового, у центрі іноді сірувато-бурий. Найхарактерніша ознака — при дотику до шапки або краю утворюються яскраво-хром-жовті плями, особливо помітні у молодого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка.

Шапка печериці темно-червоної сягає від 5 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня вкрита численними притиснутими волокнистими лусочками темно-бурого, червонувато-коричневого кольору на світлішому тлі, що розходяться від темнішого центру. Луската буро-червонувата шапка — характерна ознака виду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожево-сірі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий. Колір пластинок типовий для печериць — це не діагностично проти жовтошкірої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 5-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (відрізнення від інших печериць — у яких ніжка більш рівна). Колір білий. Найважливіша діагностична ознака: при розрізі м'якуш у нижній частині ніжки і у потовщенні-цибулині яскраво-хром-жовтий, часто майже неоновий, реакція швидка (10-30 секунд). У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка циліндрична, біла, заввишки від 5 до 10 сантиметрів, з трохи потовщеною основою. У верхній частині розташоване помітне звисаюче кільце — слід від покривала. На зрізі м'якоть ніжки, як і шапки, швидко червоніє. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

М'якуш щільний, білий у шапці і верхній частині ніжки, у нижній частині ніжки яскраво-жовтий навіть без пошкодження. На зрізі НИЖНЯ ЧАСТИНА НІЖКИ ЯСКРАВО ЖОВТІЄ до хром-жовтого — головна діагностична ознака. У шапці теж жовтіє, але слабше. Запах виразний неприємний — чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту.

М'якоть біла, на зрізі швидко й виразно червоніє, набуваючи кров'яно-червоного відтінку, особливо в основі ніжки, — звідси й назва. Смак м'який, приємний, без гіркоти, з легкою грибною ноткою. Яскраве почервоніння (а не пожовтіння) — корисна ознака, що відрізняє цей вид від отруйної печериці жовтошкірої.

Виразний неприємний з нотою чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту, типографської фарби. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями і особливо у нижній частині ніжки. Цей запах — найнадійніша ознака: жодна їстівна печериця такого запаху не має.

Запах приємний, грибний, без різких нот. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі жовтіє (а не червоніє), — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.