Білосвинуха триколірна чи Клітоцибе сірий

Капелюшок 8–25 см, у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого. Колір кремово-жовтуватий, охряний, у центрі трохи темніший. Поверхня матова, повстиста на дотик, у вологу погоду злегка липка. Краї часто підгорнуті у молодих, у дозрілих хвилясті.

Шапка велика: 8-20 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з підгорнутим краєм, з часом стає плоско-розпростертою з невеликим горбком у центрі. Колір сіро-димчастий, мишачо-сірий, у вологу погоду темніший, у суху — світліший. Поверхня шовковисто-матова, з тонким білуватим нальотом (наче запилена борошном). Край шапки часто хвилястий і завернутий донизу.

Пластинки приростають до ніжки і часто злегка спускаються по ній. Колір кремовий до блідо-жовтуватого, частий. Споровий порошок білий. Характерна риса: пластинки легко відділяються від м'якуша капелюшка (типова ознака роду Leucopaxillus).

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, низхідні по ніжці. Колір білуватий до кремового, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок білий до блідо-кремового. Пластинки легко відламуються від шапки — це характерна ознака для роду.

Ніжка масивна: 6–15 см заввишки, 2–5 см завтовшки, циліндрична, часто із бульбоподібною основою. Колір білий до кремового, у нижній частині інколи з бурим відтінком. Без кільця і вольви. Дуже щільна — нагадує деревину.

Ніжка потужна: 5-10 см заввишки, 2-4 см у товщину, циліндрична або донизу потовщена. Колір білий до брудно-сірувато-кремового. Поверхня поздовжньо-волокниста, у нижній частині — з білим міцеліальним пушком. Без кільця. М'якуш ніжки щільний, з віком — порожнистий.

М'якуш кремово-жовтуватий, дуже щільний у молодих, у дозрілих стає крупичатим. На розрізі НЕ змінює кольору суттєво. Текстура волокниста.

М'якуш товстий, білий, щільний у молодого гриба, у старого — пухкіший. На зрізі кольору не змінює. Має виразний борошнистий запах і м'який смак.

Запах слабкий, приємно-грибний, у молодих з ноткою лісної підстилки. Смак — характерно гіркуватий, особливо у дорослих екземплярів. У молодих гіркота слабкіша.

Сильний борошнистий, з відтінком огіркового — характерний для виду. У старих грибів — кислуватий, неприємний. Запах настільки виразний, що його використовують як діагностичну ознаку при польовій ідентифікації.