Білий гриб чи Красноголовець березовий

Шапка діаметром 7–30 см, у молодих грибів куляста або напівкуляста, з часом стає подушкоподібно-розпростертою. Колір варіює від світло-коричневого до темно-каштанового або червоно-бурого залежно від умов освітлення і типу лісу: у ялинниках шапки темніші, у соснових борах — світліші.

Поверхня шапки суха, гладка або злегка складчаста, у вологу погоду буває злегка клейкою. Край рівний або злегка хвилястий, у молодих грибів підгорнутий. Шкірка не знімається.

Шапка велика: 6-20 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає випуклою, потім — плоско-розпростертою. Колір яскраво-помаранчевий, цегляно-жовтий, рудо-помаранчевий, у молодого гриба інтенсивніший, у старого — світліший. Поверхня шкірочки шорстко-замшева або злегка волокниста, у вологу погоду — слизькувата. Шкірочка не знімається, на краю часто звисає шматочками шкірястого "завісу".

Гіменофор трубчастий, легко відділяється від м'якоті шапки. У молодих грибів трубочки білі, пізніше жовтіють, у зрілих — жовто-зелені або оливкові. Пори дрібні, округлі, однотонні, не змінюють кольору при надавлюванні.

Трубчастий гіменофор. Трубочки довгі (2-3 см), у молодого гриба — сіро-білуваті, з віком — сірувато-кремові. Не приросли до ніжки (легко відділяються від шапки). Спорова порошок оливково-коричневий. Пори дрібні, округлі.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і 3–10 см завтовшки, у молодих грибів куляста або булавоподібна, пізніше циліндрична. Колір від білуватого до світло-бурого. Поверхня вкрита характерним білим або кремовим сітчастим малюнком, найвиразнішим у верхній частині ніжки.

Кільце і вольва відсутні. Основа ніжки нерідко потовщена.

Ніжка потужна: 8-20 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, циліндрична, у нижній частині потовщена, у верхній — звужена. Колір білуватий до брудно-сірого, рясно вкрита темно-сірими або чорнуватими лускоподібними волокнами — характерна ознака роду Leccinum. Без кільця.

М'якоть щільна, соковита, біла, на зрізі і при пошкодженні кольору не змінює — ця ознака відрізняє білий гриб від низки отруйних двійників. У старих плодових тіл м'якоть стає пухкою і жовтуватою.

Смак м'який, горіховий, злегка солодкуватий. М'якоть ніжки щільніша, більш волокниста порівняно з м'якоттю шапки.

М'якуш товстий, білий, дуже щільний, м'ясистий у молодого гриба. На зрізі швидко рожевіє, потім стає фіолетово-сірим, далі чорніє — нормальна реакція виду, не ознака псування. При готуванні теж темніє. Текстура добре тримає форму у сковорідці.

Запах приємний, ненав'язливий, грибний із легкими горіховими нотами. При термічній обробці та сушінні аромат посилюється і набуває глибокого, насиченого деревинно-лісового характеру. Саме за сушений білий гриб його так цінують у кулінарії — жодне інше сушіння не дає настільки виразного смаку і запаху.

Слабкий приємний грибний, з ноткою свіжого підстилу. Смак м'який, ніжний, типово грибний. Без різких або неприємних нот.