MycoNote
Хрящ-молочник чорний (Lactarius lignyotus)
Фото: Karelj · CC0 · джерело
Їстівний

Хрящ-молочник чорнийLactarius lignyotus

Також відомий як: хрящ-молочник деревний

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Їстівний
Сезон
Лип. — Жовт.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Чорний
Розмір
Малий (до 5 см)
Запах
Без запаху
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Хвойний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Лип. — Жовт.

Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Чорний, Темно-коричневий, Коричневий
  • Форма шапки: Горбиста
  • Запах: Без запаху

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Липень – жовтень

Опис

Хрящ-молочник чорний (Lactarius lignyotus) — невпізнавано темний молочник, з оксамитово-чорною шапкою, як у головешки з вогнища. Серед усіх молочників України це найбільш «контрастний» вид: чорна шапка з тонкими радіальними борозенками і яскраво-білі або кремові пластинки, що проступають знизу як білий «віночок». Сплутати з чимось ще практично неможливо.

Це їстівний гриб без потреби у спеціальній обробці — м'якоть і молочко тут м'які, без пекучості. Кулінарно вважається посереднім: дрібний, тонкий, з ніжною м'якоттю, але без виразного смаку. У народних кухнях Карпат і Прикарпаття його зрідка збирають для додавання в супи або жульєни як ароматичну домішку. Молочко на повітрі темніє до рожевого або червонувато-коричневого — це нормальна реакція, що допомагає у визначенні.

В Україні росте переважно у вологих хвойних і мішаних лісах Карпат, Прикарпаття, Полісся — під ялиною, смерекою, ялицею. Любить мохові «коврики», прикореневі ями старих дерев, відкриті ділянки під пологом. Сезон липень-жовтень, плодоношення невеликими групами або одинично. Не дуже частий, але впізнаваний.

Шапка

Шапка 3-7 см, спочатку опукла з горбочком у центрі, потім розпростерта з виразним умбоном. Колір темно-чорний, оксамитово-сажистий, у молодих майже чорний, у старих з коричневим відтінком. Поверхня суха, тонко-оксамитова, з характерними тонкими радіальними борозенками або зморшками. Край шапки часто хвилястий.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор. Пластинки помірно часті, прирослі або злегка низхідні. Колір білий або кремово-білий, в контрасті з чорною шапкою помітні навіть здалеку — це найвиразніша діагностична ознака. У місцях пошкодження пластинки рожевіють. Виділяють біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Ніжка

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, тонка, циліндрична, часто з характерним подовженням до основи (як «ніжка балерини»), у дорослих порожниста. Колір як у шапки — чорно-коричневий, часто з виразними поздовжніми зморшками-«ребрами». Поверхня тонко-оксамитова, без кільця і вольви.

М'якоть

М'якоть білувата до кремової, тонка, ніжна. При пошкодженні виділяє біле молочко, яке на повітрі поступово рожевіє і набуває червонувато-коричневого відтінку. На зрізі сама м'якоть також рожевіє в місцях контакту з молочком.

Запах

Запах слабкий, грибний, нейтральний. Смак сирої м'якоті і молочка — м'який, без пекучості, без гіркоти, ледь солодкуватий. У дорослих можливий слабкий гіркуватий післясмак.

Наукові синоніми (2)

Lactariella lignyota (Fr.) J.Schröt. (1889), Lactifluus lignyotus (Fr.) Kuntze (1891)

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Чи можна його їсти без обробки?

Так, це їстівний гриб без потреби у вимочуванні чи відварюванні. Можна одразу смажити, тушкувати, додавати в супи. Кулінарно посередній — дрібний, тонкий, без виразного смаку, але як ароматична домішка непогана.

А чому молочко рожевіє?

Це природна окислювальна реакція пігментів виду на повітрі. Не сигнал зіпсованості або токсичності — навпаки, це характерна діагностична ознака L. lignyotus. У готовій страві ця реакція не помітна.

Де він росте?

У вологих хвойних і мішаних лісах, переважно під ялиною, смерекою, ялицею. Любить мохові «коврики», прикореневі ями старих дерев, відкриті ділянки під пологом. У чисто листяних лісах не зустрічається.

У яких регіонах України?

Переважно Карпати (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області), Прикарпаття, північне Полісся. У лісостепу і степу не зустрічається — потрібні хвойні гірські або северні ліси.

Коли його шукати?

Липень-жовтень. Пік плодоношення — серпень-вересень після затяжних дощів. У вологе літо може починати в кінці червня. Витриманий до перших серйозних заморозків.

Як його впізнати?

Три ознаки разом: 1) чорна оксамитова шапка з радіальними борозенками; 2) яскраво-білі пластинки в контрасті з чорною шапкою; 3) молочко рожевіє на повітрі. Сплутати з чим-небудь практично неможливо — це найвиразніший чорний молочник.

З чим його плутають?

З молочником пахучим (Lactarius fuliginosus) — той темно-каштановий, не чисто чорний, без радіальних борозенок. З молочником темним (L. picinus) — теж темний, але без контрастно-білих пластинок. Білі пластинки на чорній шапці + рожевіюче молочко = L. lignyotus.

Чи небезпечні двійники?

Серйозних отруйних двійників немає. Чорнильні гнойовики (Coprinus) теж темні, але мають зовсім іншу будову (швидко розпливаються в чорну рідину). Якщо бачите чорну оксамитову шапку з білими пластинками і білим молочком, що рожевіє — це безпечно для куштування.

Хрящ-молочник чорний їстівний чи отруйний?
Хрящ-молочник чорний — їстівний. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Хрящ-молочник чорний: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у хряща-молочника чорного — пластинчастий.
Яка шапка у хряща-молочника чорного?
Шапка 3-7 см, спочатку опукла з горбочком у центрі, потім розпростерта з виразним умбоном. Колір темно-чорний, оксамитово-сажистий, у молодих майже чорний, у старих з коричневим відтінком.
Яка ніжка у хряща-молочника чорного?
Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, тонка, циліндрична, часто з характерним подовженням до основи (як «ніжка балерини»), у дорослих порожниста. Колір як у шапки — чорно-коричневий, часто з виразними поздовжніми зморшками-«ребрами».

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine