Гімнопус веретеноногий чи Опеньок осінній

Шапка 3-10 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта, у старих — з підгорнутим хвилястим краєм. Колір червонувато-коричневий, рудо-бурий, у центрі темніший, до краю — світліший. Поверхня суха, гладенька, у вологу погоду — слабо лискуча.

Шапка опенька 3–12 см у діаметрі. У молодих грибів кулясто-опукла, з підгорнутим краєм; з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбочком посередині.

Колір варіює від медово-жовтого і вохряно-коричневого до темно-бурого з оливковим відтінком — залежить від породи дерева-господаря. Поверхня вкрита характерними дрібними темними лусочками, особливо щільними у центрі. У вологу погоду шапка ледь слизька, у суху — суха і матова.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки відносно рідкі, прирослі або злегка низхідні. Колір блідо-кремовий до жовтуватого, з віком — з іржавими плямами. Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки помірно частi, тонкі, прикріплені до ніжки коротким зубом або злегка сходять униз.

Колір у молодих грибів кремово-білий, з віком темніє до бруднувато-вохряного, нерідко з іржавими плямами від спор. Покривало (велум) на молодих грибах закриває гіменофор перетинкою і з часом залишається на ніжці характерним білим кільцем — важлива діагностична ознака.

Ніжка 6-15 см заввишки, 1,5-3 см у товщину посередині, характерна веретеноподібна — потовщена в середній частині, звужена донизу (до 0,5-1 см) і до основи переходить у довгий загострений «корінь», що йде глибоко у землю до дубового кореня. глибокі поздовжні борозни і червоно-бурі плями — діагностичні ознаки. Кільця немає.

Ніжка опенька струнка і висока: 6–15 см заввишки, 0,8–2 см завтовшки. Циліндрична, часто злегка зігнута, до основи трохи розширена. Колір у верхній частині біло-жовтуватий, до основи темніє до іржаво-коричневого.

Поверхня волокниста, у нижній частині вкрита дрібними коричневими лусочками. Кільце — головна впізнавана ознака: біле, плівчасте, добре розвинене, розташоване у верхній третині ніжки. Вольва відсутня.

м'якуш у шапці білуватий до жовтуватого, у ніжці — щільний, дерев'янистий, з червонуватими плямами. На зрізі кольору майже не змінює. жорсткий — особливо у ніжці. Має слабкий гіркий присмак.

М'якоть тонка, біла, у ніжці помітно волокниста. На зрізі колір не змінює — лишається стабільно білою або кремовою. У шапці м'якоть м'якша і соковита, у ніжці — жорсткувата і нерідко з порожнинами у старих екземплярів.

Смак сирої м'якоті в'яжучий, гіркуватий — саме тому опеньок потребує обов'язкового відварювання перед вживанням. Після термообробки гіркота зникає, і м'якоть набуває приємного грибного смаку.

Слабкий грибний або злегка кислуватий запах. Смак злегка гіркуватий — потребує відварювання.

Запах свіжого опенька приємний, легкий, типово грибний — з ледь помітними нотками сирої деревини і моху. Не має різких кислуватих або хімічних відтінків, які притаманні несправжнім опенькам — це важлива безпекова відмінність.

При розрізі аромат не змінюється. У висушеному вигляді гриб зберігає легкий грибний запах, але через високу вологість і тонку шапку опеньки рідко сушать — частіше маринують або солять.