Печериця двоспорова чи Печериця лугова

Шапка 5–12 см у діаметрі, куляста або напівкуляста у молодих грибів, потім плосковипукла. Поверхня гладка або злегка лускувата, від білої до сіро-коричневої залежно від сорту. Край підгорнутий у молодих грибів.

Шапка 5–15 см у діаметрі, куляста у молодих грибів, потім плоска або злегка горбкувата. Поверхня біла або злегка кремова, у посушливу погоду розтріскується. Волокнисті лусочки можуть з'являтися при дозріванні. Край підгорнутий, потім рівний.

Пластинки вільні, часті, спочатку рожеві або бліді, потім темніють до пурпурно-коричневих і майже чорних. Зафарбування пластинок є надійною ознакою свіжості: рожеві — свіжий гриб, темно-бурі — зрілий.

Пластинки вільні (не доходять до ніжки), часті, спочатку ніжно-рожеві, потім яскраво-рожеві, у зрілих грибів — шоколадно-бурі або чорнуваті. Рожеве забарвлення пластинок — ключова ознака безпечності, що відрізняє лугову печерицю від отруйних видів із білими пластинками.

Ніжка 3–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, рівна або злегка звужена донизу, щільна, суцільна. Колір білий. Є тонке плівчасте кільце у верхній або середній частині. Вольва відсутня.

Ніжка 4–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, суцільна, рівна. Колір білий. Характерне щільне плівчасте кільце у середній частині ніжки. Вольви немає.

М'якоть щільна, біла, при розрізуванні злегка рожевіє. Не жовтіє. Смак м'який, нейтральний у культивованих формах, більш виражений у дикорослих екземплярів.

М'якоть щільна, біла, на зрізі злегка рожевіє або залишається без змін. Не жовтіє (жовтіння — ознака отруйних видів). Смак приємний, яскраво грибний.

Запах культивованих форм помірний, грибний, ненав'язливий. Дикорослі особини мають виразніший, злегка анісово-мигдалевий аромат. При обсмажуванні аромат посилюється у рази.

Запах виражений, анісово-мигдалевий з грибними нотами. Це один з найароматніших дикорослих грибів. При термічній обробці аромат посилюється і може домінувати в страві.