Опеньок осінній чи Рядовка опенькоподібна

Шапка опенька 3–12 см у діаметрі. У молодих грибів кулясто-опукла, з підгорнутим краєм; з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбочком посередині.

Колір варіює від медово-жовтого і вохряно-коричневого до темно-бурого з оливковим відтінком — залежить від породи дерева-господаря. Поверхня вкрита характерними дрібними темними лусочками, особливо щільними у центрі. У вологу погоду шапка ледь слизька, у суху — суха і матова.

Шапка 6-15 см у діаметрі, у молодого опукла з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою. Шкірочка матова, із тонкою радіальною волокнистістю. Колір помаранчево-каштановий, охряно-помаранчевий, у центрі — насиченіший, до краю — світліший, у старих плодових тіл — буро-охряна з рудими плямами. Край рівний, у молодого з залишком плівки-кільця.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки помірно частi, тонкі, прикріплені до ніжки коротким зубом або злегка сходять униз.

Колір у молодих грибів кремово-білий, з віком темніє до бруднувато-вохряного, нерідко з іржавими плямами від спор. Покривало (велум) на молодих грибах закриває гіменофор перетинкою і з часом залишається на ніжці характерним білим кільцем — важлива діагностична ознака.

Пластинчастий гіменофор — пластинки виємчасто приросли до ніжки, часті, м'ясисті. У молодого — білуваті, з віком стають кремовими з рудими плямами на краях. Споровий порошок білий — діагностичний (відрізняє від павутинників з іржаво-рудим спор-порошком).

Ніжка опенька струнка і висока: 6–15 см заввишки, 0,8–2 см завтовшки. Циліндрична, часто злегка зігнута, до основи трохи розширена. Колір у верхній частині біло-жовтуватий, до основи темніє до іржаво-коричневого.

Поверхня волокниста, у нижній частині вкрита дрібними коричневими лусочками. Кільце — головна впізнавана ознака: біле, плівчасте, добре розвинене, розташоване у верхній третині ніжки. Вольва відсутня.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, щільна, м'ясиста, з виразним кільцем-плівкою у верхній третині — головна особливість для роду Tricholoma. Колір білий вище кільця, нижче — помаранчево-охряний, відповідно до кольору шапки. Поверхня волокниста, нижче кільця — лускато-волокниста.

М'якоть тонка, біла, у ніжці помітно волокниста. На зрізі колір не змінює — лишається стабільно білою або кремовою. У шапці м'якоть м'якша і соковита, у ніжці — жорсткувата і нерідко з порожнинами у старих екземплярів.

Смак сирої м'якоті в'яжучий, гіркуватий — саме тому опеньок потребує обов'язкового відварювання перед вживанням. Після термообробки гіркота зникає, і м'якоть набуває приємного грибного смаку.

М'якуш щільний, м'ясистий, білуватий, у місцях зрізу не змінюється. Запах виразно борошнистий, смак спочатку м'який, потім гіркувато-борошнистий, який зникає після відварювання.

Запах свіжого опенька приємний, легкий, типово грибний — з ледь помітними нотками сирої деревини і моху. Не має різких кислуватих або хімічних відтінків, які притаманні несправжнім опенькам — це важлива безпекова відмінність.

При розрізі аромат не змінюється. У висушеному вигляді гриб зберігає легкий грибний запах, але через високу вологість і тонку шапку опеньки рідко сушать — частіше маринують або солять.

Виразний борошнистий запах — діагностична риса роду, особливо чіткий при розрізі і у молодих.