Печериця лугова чи Печериця таблитчаста

Шапка 5–15 см у діаметрі, куляста у молодих грибів, потім плоска або злегка горбкувата. Поверхня біла або злегка кремова, у посушливу погоду розтріскується. Волокнисті лусочки можуть з'являтися при дозріванні. Край підгорнутий, потім рівний.

Шапка печериці таблитчастої велика — від 6 до 15, зрідка до 20 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з товстим підгорнутим краєм, з віком широко розпластується, стаючи майже плоскою, ніби столик. Поверхня суха, гладенька чи дрібно-лусочкувата, біла, кремова чи зі слабким буруватим відтінком у центрі; від дотику може повільно жовтіти. Товста щільна шапка надає грибові вагомого, міцного вигляду.

Пластинки вільні (не доходять до ніжки), часті, спочатку ніжно-рожеві, потім яскраво-рожеві, у зрілих грибів — шоколадно-бурі або чорнуваті. Рожеве забарвлення пластинок — ключова ознака безпечності, що відрізняє лугову печерицю від отруйних видів із білими пластинками.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх змінюється з віком: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки — ключова ознака, що відрізняє печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 4–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, суцільна, рівна. Колір білий. Характерне щільне плівчасте кільце у середній частині ніжки. Вольви немає.

Ніжка коротка й товста, щільна, біла, заввишки від 4 до 10 сантиметрів, нерідко звужена донизу. У верхній частині розташоване щільне білувате кільце — слід від покривала. На дотик ніжка може жовтіти. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів. Присадкувата товста ніжка добре тримає масивну шапку.

М'якоть щільна, біла, на зрізі злегка рожевіє або залишається без змін. Не жовтіє (жовтіння — ознака отруйних видів). Смак приємний, яскраво грибний.

М'якоть біла, товста, щільна, на зрізі повільно жовтіє чи злегка буріє. Смак м'який, приємний, грибний. Завдяки м'ясистості гриб добре тримає форму під час готування. Для столу обирають молоді міцні екземпляри з нерозкритими пластинками.

Запах виражений, анісово-мигдалевий з грибними нотами. Це один з найароматніших дикорослих грибів. При термічній обробці аромат посилюється і може домінувати в страві.

Запах приємний, грибний, інколи зі слабкою анісовою чи мигдалевою ноткою. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а основа ніжки яскраво жовтіє на зрізі, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.