Гімнопус лісолюбивий чи Опеньок осінній

Шапка 2-6 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта до плоско-розпростертої. Колір варіабельний — від рудо-жовтого до жовто-коричневого, у центрі темніший, до краю — світліший. У суху погоду шапка вицвітає до кремової. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка лискуча.

Шапка опенька 3–12 см у діаметрі. У молодих грибів кулясто-опукла, з підгорнутим краєм; з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбочком посередині.

Колір варіює від медово-жовтого і вохряно-коричневого до темно-бурого з оливковим відтінком — залежить від породи дерева-господаря. Поверхня вкрита характерними дрібними темними лусочками, особливо щільними у центрі. У вологу погоду шапка ледь слизька, у суху — суха і матова.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, прирослі або виїмчасто-прирослі. Колір білуватий до кремового. Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки помірно частi, тонкі, прикріплені до ніжки коротким зубом або злегка сходять униз.

Колір у молодих грибів кремово-білий, з віком темніє до бруднувато-вохряного, нерідко з іржавими плямами від спор. Покривало (велум) на молодих грибах закриває гіменофор перетинкою і з часом залишається на ніжці характерним білим кільцем — важлива діагностична ознака.

Ніжка 3-8 см заввишки, 0,3-0,7 см у товщину, тонка, циліндрична, часто вигнута, нижча частина — темніша, рудувато-коричнева, верхня — світліша. Поверхня гладка, всередині порожня. Кільця немає.

Ніжка опенька струнка і висока: 6–15 см заввишки, 0,8–2 см завтовшки. Циліндрична, часто злегка зігнута, до основи трохи розширена. Колір у верхній частині біло-жовтуватий, до основи темніє до іржаво-коричневого.

Поверхня волокниста, у нижній частині вкрита дрібними коричневими лусочками. Кільце — головна впізнавана ознака: біле, плівчасте, добре розвинене, розташоване у верхній третині ніжки. Вольва відсутня.

м'якуш у шапці тонкий, білуватий, без особливого аромату. У ніжці жилуватий і пружний. На зрізі кольору не змінює.

М'якоть тонка, біла, у ніжці помітно волокниста. На зрізі колір не змінює — лишається стабільно білою або кремовою. У шапці м'якоть м'якша і соковита, у ніжці — жорсткувата і нерідко з порожнинами у старих екземплярів.

Смак сирої м'якоті в'яжучий, гіркуватий — саме тому опеньок потребує обов'язкового відварювання перед вживанням. Після термообробки гіркота зникає, і м'якоть набуває приємного грибного смаку.

Слабкий приємний грибний запах. Смак м'який, без особливостей.

Запах свіжого опенька приємний, легкий, типово грибний — з ледь помітними нотками сирої деревини і моху. Не має різких кислуватих або хімічних відтінків, які притаманні несправжнім опенькам — це важлива безпекова відмінність.

При розрізі аромат не змінюється. У висушеному вигляді гриб зберігає легкий грибний запах, але через високу вологість і тонку шапку опеньки рідко сушать — частіше маринують або солять.