Опеньок літній чи Опеньок осінній

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою до плоскої з помітним низьким горбочком. Колір двоколірний: у вологу погоду — центр темно-каштаново-бурий, край світло-вохряний; у суху — навпаки. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька. Шкірочка легко знімається.

Шапка опенька 3–12 см у діаметрі. У молодих грибів кулясто-опукла, з підгорнутим краєм; з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбочком посередині.

Колір варіює від медово-жовтого і вохряно-коричневого до темно-бурого з оливковим відтінком — залежить від породи дерева-господаря. Поверхня вкрита характерними дрібними темними лусочками, особливо щільними у центрі. У вологу погоду шапка ледь слизька, у суху — суха і матова.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — світло-бежеві, кремові, з віком темніють до бурих, шоколадно-бурих через дозрілий спорий порошок. Споровий порошок бурий до іржаво-бурого. У молодого пластинки прикриті білуватим частковим покривалом.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки помірно частi, тонкі, прикріплені до ніжки коротким зубом або злегка сходять униз.

Колір у молодих грибів кремово-білий, з віком темніє до бруднувато-вохряного, нерідко з іржавими плямами від спор. Покривало (велум) на молодих грибах закриває гіменофор перетинкою і з часом залишається на ніжці характерним білим кільцем — важлива діагностична ознака.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, часто вигнута. Двоколірна: у верхній частині (над кільцем) — гладенька, світло-вохряно-кремова. У нижній частині (під кільцем) — бурувато-чорна, з виразними бурими лусочками-зубчиками, що стирчать назовні. Кільце вузьке, плівчасте, бурувате, у молодого помітне, у старого може зникнути.

Ніжка опенька струнка і висока: 6–15 см заввишки, 0,8–2 см завтовшки. Циліндрична, часто злегка зігнута, до основи трохи розширена. Колір у верхній частині біло-жовтуватий, до основи темніє до іржаво-коричневого.

Поверхня волокниста, у нижній частині вкрита дрібними коричневими лусочками. Кільце — головна впізнавана ознака: біле, плівчасте, добре розвинене, розташоване у верхній третині ніжки. Вольва відсутня.

М'якуш мʼясистий у шапці, тонкий у ніжці, кремово-білий до бурувато-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах і смак приємні грибні, з ноткою горіхів.

М'якоть тонка, біла, у ніжці помітно волокниста. На зрізі колір не змінює — лишається стабільно білою або кремовою. У шапці м'якоть м'якша і соковита, у ніжці — жорсткувата і нерідко з порожнинами у старих екземплярів.

Смак сирої м'якоті в'яжучий, гіркуватий — саме тому опеньок потребує обов'язкового відварювання перед вживанням. Після термообробки гіркота зникає, і м'якоть набуває приємного грибного смаку.

Приємний грибний з ноткою горіхів. Без хімічних або борошнистих відтінків — це додаткова діагностична риса проти галерини, що має слабкий борошнистий запах.

Запах свіжого опенька приємний, легкий, типово грибний — з ледь помітними нотками сирої деревини і моху. Не має різких кислуватих або хімічних відтінків, які притаманні несправжнім опенькам — це важлива безпекова відмінність.

При розрізі аромат не змінюється. У висушеному вигляді гриб зберігає легкий грибний запах, але через високу вологість і тонку шапку опеньки рідко сушать — частіше маринують або солять.