Печериця лісова чи Печериця лугова

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опукло-плоскою. Колір бурий, темно-бурий, з виразними радіально розташованими лусочками темно-коричневого або чорно-бурого кольору. У центрі — суцільний колір, до краю — лусочки рідшають. Поверхня суха, без слизу.

Шапка 5–15 см у діаметрі, куляста у молодих грибів, потім плоска або злегка горбкувата. Поверхня біла або злегка кремова, у посушливу погоду розтріскується. Волокнисті лусочки можуть з'являтися при дозріванні. Край підгорнутий, потім рівний.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — рожево-білі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий.

Пластинки вільні (не доходять до ніжки), часті, спочатку ніжно-рожеві, потім яскраво-рожеві, у зрілих грибів — шоколадно-бурі або чорнуваті. Рожеве забарвлення пластинок — ключова ознака безпечності, що відрізняє лугову печерицю від отруйних видів із білими пластинками.

Ніжка 6-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, в основі трохи потовщена. Колір білий до кремового, з тонкими буруватими волокнами або лусочками нижче кільця. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка 4–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, суцільна, рівна. Колір білий. Характерне щільне плівчасте кільце у середній частині ніжки. Вольви немає.

М'якуш щільний, білий, на зрізі швидко і виразно червоніє до винно-червоного, особливо у нижній частині ніжки — це класична захисна риса проти Amanita. Запах приємний грибний з мигдально-анісовою ноткою.

М'якоть щільна, біла, на зрізі злегка рожевіє або залишається без змін. Не жовтіє (жовтіння — ознака отруйних видів). Смак приємний, яскраво грибний.

Приємний грибний з мигдально-анісовою ноткою. Не пахне чорнилом або ліками (це би вказало на жовтошкіру печерицю).

Запах виражений, анісово-мигдалевий з грибними нотами. Це один з найароматніших дикорослих грибів. При термічній обробці аромат посилюється і може домінувати в страві.