Лепіста ліловоногаCollybia personata
Також відомий як: рядовка ліловонога
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Жовт. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Кремовий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Жовт. — Лист.
Активні місяці: Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Кремовий, Сірий, Коричневий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний
Опис
Лепіста ліловонога (Lepista personata, у частині джерел Lepista saeva) — близька родичка рядівки фіолетової, з тими ж бузково-фіолетовими тонами на ніжці і характерним фруктово-парфумерним ароматом. Шапка сіро-кремова до сірувато-коричневої, без фіолетового відтінку, а ось ніжка — інтенсивно бузково-фіолетова, що дало народну назву "ліловонога". Один з найкращих їстівних грибів пізньої осені, цінний у європейських кухнях за щільний м'ясистий м'якуш і виразний аромат.
Це добрий їстівний гриб з ясною кулінарною репутацією. Молоді — найкращі для готування: щільний м'якуш, інтенсивний фруктово-парфумерний аромат, добре тримає форму у сковорідці. Готують після короткого 10-хвилинного відварювання у підсоленій воді (як і всіх Lepista — для запобігання слабких подразників у частини людей). Класична подача — смажений з цибулею і вершками, у соусах до м'яса, у супах і соліннях. Один з улюблених грибів пізньої осені у Карпатських і Поліських кулінарних традиціях.
В Україні поширений у лісостеповій і лісовій зонах: на луках, узліссях, у садах, парках, у дачних масивах. Сапротроф з прив'язкою до окультурених трав'янистих ділянок. Сезон жовтень-листопад, з піком наприкінці жовтня — початку листопада. Часто росте групами по 10-30 плодових тіл, іноді кільцями. Витримує перші легкі заморозки — один з найпізніших масових грибів сезону, плодоносить вже після того, як основна хвиля закінчилася.
Шапка
Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з підгорнутим краєм, з часом стає плоско-розпростертою з широким низьким горбком у центрі. Колір сіро-кремовий, сірувато-коричневий, у молодого з блідо-бузковим відтінком, з віком вицвітає до брудно-кремового. Поверхня шовковисто-матова, гладенька, у вологу погоду злегка липка.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, з виїмчастим прикріпленням до ніжки, легко відламуються. Колір білуватий до блідо-кремового у молодого, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок блідо-рожевувато-кремовий (характерний для роду Lepista).
Ніжка
Ніжка міцна: 4-8 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична або донизу злегка потовщена. Принципова ознака — інтенсивно бузково-фіолетовий колір, особливо у нижній частині ніжки. У верхній частині — світліша, до брудно-кремового. Поверхня поздовжньо-волокниста, з білуватим міцеліальним пушком у самій основі. Без кільця.
М'якоть
М'якуш товстий, білий, щільний, м'ясистий. На зрізі кольору не змінює. Має приємний фруктово-парфумерний аромат.
Запах
Приємний фруктово-парфумерний, з ноткою стиглих фруктів — характерний для роду Lepista. Один з найбільш виразних і впізнаваних ароматів пізньої осені у лісі. Смак м'який, ніжний.
›Наукові синоніми (16)
Lepista saeva, Clitocybe saeva, Tricholoma amethystinum, Tricholoma personatum, Tricholoma personatum f. minor, Tricholoma personatum var. anserina, Tricholoma personatum var. saevum, Tricholoma saevum, Rhodopaxillus personatus, Rhodopaxillus saevus, Agaricus anserinus, Agaricus personatus β saevus, Lepista personata, Lepista personata (Fr.) Cooke, Lepista saeva (Fr.) P.D. Orton, Collybia personata
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Рядовка величезна
Tricholoma colossus
Рядовка взута
Tricholoma caligatum
Рядовка жовто-червона
Tricholomopsis rutilans
Рядовка коричнева
Tricholoma imbricatum
Рядовка наземна
Рядовка наземна
_Ricken_185798.webp)
Рядовка опенькоподібна
Tricholoma focale
Рядовка сіра
Tricholoma saponaceum
Рядовка темно-сіра
Tricholoma portentosum
Часті запитання
Чи безпечно її їсти?
Так, це добрий їстівний гриб. Двійників серед серйозно отруйних з таким же поєднанням (сіра шапка + бузкова ніжка + фруктовий аромат) немає. Рекомендується відварити 10 хвилин перед основним готуванням — у частини людей сирий або недоварений м'якуш викликає легкий шлунковий дискомфорт.
Як її правильно готувати?
Очистити, нарізати. Відварити 10 хвилин у підсоленій воді, відвар злити. Далі — смажити з цибулею і вершками (класична подача), тушкувати з картоплею, додавати у супи. Добре маринується і солиться — щільний м'якуш тримає форму у банці. Сушіння можливе, але менш звичайне.
Чи можна давати дітям?
З 4-5 років у невеликих порціях у складі готових страв (рагу, соус, суп). Гриб з ясною репутацією, без серйозних застережень. Готувати завжди з попереднім відварюванням. Дітям до 3 років жодних грибів не дають.
Де її шукати?
На луках, узліссях, у садах, парках, у дачних масивах, на культурних трав'янистих ділянках з родючими ґрунтами. Часто росте групами по 10-30 плодових тіл, іноді кільцями. У глибинних диких лісах — рідше. Найкращі знахідки — на узліссях окультурених лісосмуг і парках великих міст.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісостеповій зоні: Поділля, Київщина, Полтавщина, Харківщина. У Карпатах і на Поліссі — рідше. У степу — у парках і скверах. Загалом нечастий вид у дикій природі, але масово зустрічається у культурних ландшафтах.
Коли її шукати?
Жовтень — листопад, з піком наприкінці жовтня — початку листопада. Один з найпізніших масових грибів — плодоносить вже після того, як справжня лисичка, білий і опеньок закінчилися. Витримує перші легкі заморозки. У теплий листопад можна знаходити до середини місяця.
З чим її плутають?
З рядівкою фіолетовою (Lepista nuda) — близькою родичкою, теж їстівною; та має фіолетовий тон і у шапці, не тільки у ніжці. З лепістою брудною (L. sordida) — дрібніша, бузково-сіра. Усі Lepista — їстівні. З потенційно небезпечного: у роді Cortinarius є фіолетовоногі види, але вони з павутинистою плівкою на ніжці та коричневим споровим порошком. У Lepista плівочки немає, споровий — рожево-кремовий.
Як її точно впізнати?
Чотири ознаки разом: (1) сіро-кремова шапка (не фіолетова); (2) бузково-фіолетова ніжка; (3) виразний фруктово-парфумерний аромат; (4) ріст пізньої осені на луках і узліссях. Якщо всі чотири збіглися — це Lepista personata. Контраст шапки і ніжки (сіра + фіолетова) — головна впізнаваність.
Лепіста ліловонога їстівна чи отруйна?
Лепіста ліловонога: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у лепісти ліловоногої?
Яка ніжка у лепісти ліловоногої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine