ДАНІ НЕ ПЕРЕВІРЕНІ ЕКСПЕРТОМ. Використовуйте на свій страх і ризик.
Паралепістопсис амоеноленсParalepistopsis amoenolens
Паспорт
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
ОТРУЙНИЙ
Вживання спричиняє отруєння. Не збирайте без впевненої ідентифікації.
Отруйний, синдром акромелалгії (еритромелалгії) від акромелових кислот. Симптоми через день чи до тижня після їжі: сильний пекучий біль, почервоніння й набряк стоп і кистей, часто без блювання й проносу. Триває тижнями чи місяцями, великі кількості можуть загрожувати життю. Варіння отрути не руйнує. Лікування переважно підтримувальне. Якщо після страви з лісових грибів пекуть кінцівки, одразу телефонуйте 103 і збережіть залишки грибів.
При підозрі на отруєння — негайно викликайте швидку: 103
Швидкі відповіді
Опис
Паралепістопсис амоеноленс (Paralepistopsis amoenolens, у старих книжках говорушка Clitocybe amoenolens) отруйний. Це рідкісний гриб хвойної підстилки, дуже схожий на лепісту перевернуту і часто з нею поруч. Через день, а то й через тиждень після такої страви починають пекти, червоніти й набрякати стопи та кисті, і біль може триматися тижнями чи місяцями. Зазвичай він пахне квітами сильніше за схожі говорушки, але запах не перевірка: напевно їх розрізняє лише мікроскоп.
Як виглядає паралепістопсис амоеноленс
Жодна ознака окремо не рятує, дивіться на все разом.
- Шапка: 3–7 см, зрідка до 8 см. Спершу опукла, з краєм, довго підгорнутим донизу, потім плоска й неглибоко вдавлена. Справжньої глибокої лійки зазвичай не буває.
- Колір: молода шапка густо вкрита білуватим нальотом, наче інеєм, і здається білою чи кремовою. Згодом наліт розтріскується і найдовше лишається біля краю. Під ним шапка кремово-бежева, далі рожевувато-бежева, а в центрі іржаво-помаранчева.
- Пластинки: часті, збігають на ніжку, спершу білуваті, потім вохристо-жовтуваті чи рожевувато-бежеві. Легко відділяються від м'якоті.
- Ніжка: коротка, 3–5 см, кольору шапки або світліша, вгорі біла, наче припорошена. Біля основи густий білий міцелій склеює хвою в грудочку.
- Запах: сильний, квітковий, як жасмин, апельсиновий цвіт чи перестиглі груші.
- Відбиток спор: білуватий чи блідо-кремовий. Під мікроскопом спори гладенькі.
Говорушка отруйна: чим небезпечний цей гриб
Паралепістопсис амоеноленс містить акромелові кислоти, які вражають нерви. Отруєння називають синдромом акромелалгії, або еритромелалгії: пекучий і колючий біль, почервоніння й набряк стоп, рідше кистей. Перші ознаки з'являються не одразу, а через день чи навіть тиждень після їжі, а блювання й проносу часто немає, тож про гриби людина й не згадує. Біль тримається від кількох тижнів до кількох місяців, зрідка довше, а велика кількість грибів може загрожувати життю. Лікування переважно підтримувальне.
Варіння не допомагає. У близького японського виду, який спричиняє той самий синдром, отруйні речовини знаходили і в смаженій страві, і в тушкованій, і в супі, причому більшість переходила в бульйон.
Якщо після страви з лісових грибів, навіть через кілька днів, пекуть чи набрякають стопи або кисті, одразу телефонуйте 103. Скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть залишки чи фото грибів для лікаря.
Двійник лепісти перевернутої
Перші отруєння в Європі описали у Франції: з 1996 року семеро людей з'їли гриби, зібрані в одній альпійській долині, прийнявши їх за лепісту перевернуту чи клітоцибе лійковидний. Пізніше такі випадки були й в Італії.
- Лепіста перевернута: уся руда чи помаранчево-бура, з глибокою лійкою, без білого нальоту, пахне слабко. Росте в тій самій хвої, часто поряд. Відбиток спор в обох однаковий, білуватий, а лепіста теж буває солодкуватою на запах. Під мікроскопом її спори дрібнобородавчасті.
- Клітоцибе лійковидний: тонший, блідо-вохристий, з виразною лійкою, без іржавого центру й без сильного запаху.
- Лепіста фіалкова теж пахне квітами. Приємний запах не означає, що гриб їстівний.
Тож світлу чи рудувату говорушку з хвойного лісу, яка сильно пахне квітами, у кошик не кладіть. Лепісту перевернуту через цього двійника ми теж збирати не радимо.
Де і коли росте
Росте на хвойній підстилці, переважно в горах і передгір'ях: під кедрами в Марокко й Туреччині, під сосною, модриною та ялиною в Європі, найохочіше на вапнякових ґрунтах. Плодоносить з кінця літа до початку зими, найбільше у вересні, жовтні й листопаді. Вид рідкісний, але місцями численний. Його знаходили в Марокко, Іспанії, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії й Туреччині.
Вільних фотографій цього гриба ми не знайшли, тому показуємо малюнки Жоржа Маленсона, який описав вид. Це гриби з колекції, яку він зібрав 1942 року в Марокко: акварелі й рисунок гладеньких спор.
Шапка
Шапка 3–7 см, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона опукла, з краєм, довго підгорнутим донизу й коротко рубчастим. Згодом шапка стає плоскою і неглибоко вдавленою, іноді з широким низьким горбиком, але глибокою лійкою зазвичай не стає.
Молоду шапку густо вкриває білуватий наліт, тож вона здається білою чи кремовою. Наліт розтріскується на дрібні лусочки й найдовше тримається біля краю. Під ним шапка кремово-бежева, потім рожевувато-бежева, а з віком іржаво-помаранчева, особливо в центрі. Від вологи вона не світлішає, у мокру погоду трохи слизька, біля краю бувають водянисті плями.
Гіменофор
Пластинки часті, з короткими пластиночками між ними, збігають на ніжку, зрідка розгалужуються. Вони легко відділяються від м'якоті шапки. Спершу білуваті, потім вохристо-жовтуваті чи рожевувато-бежеві. Відбиток спор білуватий чи блідо-кремовий, не чисто білий. Спори гладенькі, у лепісти перевернутої дрібнобородавчасті, але це видно лише під мікроскопом.
Ніжка
Ніжка коротка, 3–5 см заввишки й 0,7–1,3 см завтовшки, циліндрична чи трохи розширена донизу, по центру шапки або трохи збоку. Колір як у шапки або світліший. Угорі ніжка біла, наче припорошена. Біля основи густий білий пухнастий міцелій склеює хвою і шматочки деревини в грудочку. Кільця й піхви немає.
М'якоть
М'якоть пружна, біла чи блідо-кремова, на зрізі колір не змінює.
Запах
Запах сильний, приємний, квітковий: жасмин, апельсиновий цвіт, чубушник чи перестиглі груші. Наприкінці він може ставати нудотним. Та запах не перевірка: лепіста перевернута теж буває солодкуватою, а їстівна лепіста фіалкова пахне квітами.
›Наукові синоніми (1)
Clitocybe amoenolens Malençon
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Паралепістопсис амоеноленс | Лепіста перевернута |
|---|---|---|
| Гіменофор | Пластинчастий | Пластинчастий |
| Колір шапки | Білий, Кремовий, Рожевий, Рудий, Оранжевий | Оранжевий, Рудий, Коричневий |
| Запах | Приємний, Фруктовий | Приємний, Без запаху |
| Їстівність | Отруйний | Умовно їстівний |
Інші двійники
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Лепіста ліловонога
Collybia personata

Рядовка величезна
Tricholoma colossus

Рядовка взута
Tricholoma caligatum

Рядовка жовто-червона
Tricholomopsis rutilans

Рядовка коричнева
Tricholoma imbricatum
Рядовка луската
Tricholoma vaccinum

Рядовка мильна
Tricholoma saponaceum

Рядовка наземна
Tricholoma terreum
Часті запитання
Паралепістопсис амоеноленс їстівний чи отруйний?
Отруйний. Він спричиняє синдром акромелалгії: через день чи до тижня після їжі сильно печуть, червоніють і набрякають стопи та кисті, і це може тривати тижнями чи місяцями. Варіння отрути не руйнує.
Як відрізнити паралепістопсис амоеноленс від лепісти перевернутої?
Напевно лише під мікроскопом: у паралепістопсиса спори гладенькі, у лепісти дрібнобородавчасті. У полі він світліший, з білуватим нальотом на шапці й іржавим центром, і пахне квітами значно сильніше. Але відбиток спор однаковий, а запах у лепісти теж буває солодкуватим, тож жодна з цих ознак окремо не гарантує безпеки.
Що робити, якщо після грибів печуть стопи?
Одразу телефонуйте 103, навіть якщо минуло кілька днів і більше нічого не болить. Скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть залишки чи фото. Це може бути синдром акромелалгії, який починається пізно і часто без блювання.
Де росте паралепістопсис амоеноленс?
На хвойній підстилці під сосною, модриною, ялиною чи кедром, найчастіше на вапнякових ґрунтах у горах. Його знаходили в Марокко, Іспанії, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії й Туреччині, з кінця літа до початку зими.
Паралепістопсис амоеноленс: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у паралепістопсиса амоеноленс?
Яка ніжка у паралепістопсиса амоеноленс?
Який запах і смак у паралепістопсиса амоеноленс?
Під якими деревами росте Паралепістопсис амоеноленс?
З чим можна сплутати Паралепістопсис амоеноленс?
Чим небезпечний Паралепістопсис амоеноленс?
Яка наукова назва паралепістопсиса амоеноленс?
Джерела
- [1]GBIF
- [2]Index Fungorum
- [3]Wikipedia (de): Parfümierter Trichterling
- [4]Wikipedia (en): Paralepistopsis amoenolens (2026)
- [5]Wikipedia (fr): Clitocybe à bonne odeur (2026)
- [6]Saviuc P. F. et al. Erythromelalgia and mushroom poisoning. Journal of Toxicology: Clinical Toxicology, 2001, 39(4): 403–407 (2001)
- [7]Saviuc P., Danel V. New syndromes in mushroom poisoning. Toxicological Reviews, 2006, 25(3): 199–209, Saviuc P., Danel V. (2006)
- [8]Ishida Y. et al. Simultaneous Analysis of Paralepistopsis acromelalga Applied to Cooked and Processed Foods. Shokuhin Eiseigaku Zasshi, 2023, 64(2): 89–93 (2023)
- [9]Liste der Giftpilze mit Syndromen, DGfM-Fachausschuss Pilzverwertung und Toxikologie, Stand 01.05.2026 (2026)
