Підтримати MycoNote →

MycoNote
Хочу знайти

Фото: G. Malençon, MNHN - Montpellier, MPU, UM 2, VS · CC BY 4.0 · джерело

ОтруйнийНа перевірці

Паралепістопсис амоеноленсParalepistopsis amoenolens

Паспорт

Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Білий
Розмір
Середній (5–15 см)

Швидкі відповіді

Де шукати?

Як впізнати? Три ознаки

Опис

Паралепістопсис амоеноленс (Paralepistopsis amoenolens, у старих книжках говорушка Clitocybe amoenolens) отруйний. Це рідкісний гриб хвойної підстилки, дуже схожий на лепісту перевернуту і часто з нею поруч. Через день, а то й через тиждень після такої страви починають пекти, червоніти й набрякати стопи та кисті, і біль може триматися тижнями чи місяцями. Зазвичай він пахне квітами сильніше за схожі говорушки, але запах не перевірка: напевно їх розрізняє лише мікроскоп.

Як виглядає паралепістопсис амоеноленс

Жодна ознака окремо не рятує, дивіться на все разом.

  1. Шапка: 3–7 см, зрідка до 8 см. Спершу опукла, з краєм, довго підгорнутим донизу, потім плоска й неглибоко вдавлена. Справжньої глибокої лійки зазвичай не буває.
  2. Колір: молода шапка густо вкрита білуватим нальотом, наче інеєм, і здається білою чи кремовою. Згодом наліт розтріскується і найдовше лишається біля краю. Під ним шапка кремово-бежева, далі рожевувато-бежева, а в центрі іржаво-помаранчева.
  3. Пластинки: часті, збігають на ніжку, спершу білуваті, потім вохристо-жовтуваті чи рожевувато-бежеві. Легко відділяються від м'якоті.
  4. Ніжка: коротка, 3–5 см, кольору шапки або світліша, вгорі біла, наче припорошена. Біля основи густий білий міцелій склеює хвою в грудочку.
  5. Запах: сильний, квітковий, як жасмин, апельсиновий цвіт чи перестиглі груші.
  6. Відбиток спор: білуватий чи блідо-кремовий. Під мікроскопом спори гладенькі.

Говорушка отруйна: чим небезпечний цей гриб

Паралепістопсис амоеноленс містить акромелові кислоти, які вражають нерви. Отруєння називають синдромом акромелалгії, або еритромелалгії: пекучий і колючий біль, почервоніння й набряк стоп, рідше кистей. Перші ознаки з'являються не одразу, а через день чи навіть тиждень після їжі, а блювання й проносу часто немає, тож про гриби людина й не згадує. Біль тримається від кількох тижнів до кількох місяців, зрідка довше, а велика кількість грибів може загрожувати життю. Лікування переважно підтримувальне.

Варіння не допомагає. У близького японського виду, який спричиняє той самий синдром, отруйні речовини знаходили і в смаженій страві, і в тушкованій, і в супі, причому більшість переходила в бульйон.

Якщо після страви з лісових грибів, навіть через кілька днів, пекуть чи набрякають стопи або кисті, одразу телефонуйте 103. Скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть залишки чи фото грибів для лікаря.

Двійник лепісти перевернутої

Перші отруєння в Європі описали у Франції: з 1996 року семеро людей з'їли гриби, зібрані в одній альпійській долині, прийнявши їх за лепісту перевернуту чи клітоцибе лійковидний. Пізніше такі випадки були й в Італії.

  1. Лепіста перевернута: уся руда чи помаранчево-бура, з глибокою лійкою, без білого нальоту, пахне слабко. Росте в тій самій хвої, часто поряд. Відбиток спор в обох однаковий, білуватий, а лепіста теж буває солодкуватою на запах. Під мікроскопом її спори дрібнобородавчасті.
  2. Клітоцибе лійковидний: тонший, блідо-вохристий, з виразною лійкою, без іржавого центру й без сильного запаху.
  3. Лепіста фіалкова теж пахне квітами. Приємний запах не означає, що гриб їстівний.

Тож світлу чи рудувату говорушку з хвойного лісу, яка сильно пахне квітами, у кошик не кладіть. Лепісту перевернуту через цього двійника ми теж збирати не радимо.

Де і коли росте

Росте на хвойній підстилці, переважно в горах і передгір'ях: під кедрами в Марокко й Туреччині, під сосною, модриною та ялиною в Європі, найохочіше на вапнякових ґрунтах. Плодоносить з кінця літа до початку зими, найбільше у вересні, жовтні й листопаді. Вид рідкісний, але місцями численний. Його знаходили в Марокко, Іспанії, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії й Туреччині.

Вільних фотографій цього гриба ми не знайшли, тому показуємо малюнки Жоржа Маленсона, який описав вид. Це гриби з колекції, яку він зібрав 1942 року в Марокко: акварелі й рисунок гладеньких спор.

Шапка

Шапка 3–7 см, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона опукла, з краєм, довго підгорнутим донизу й коротко рубчастим. Згодом шапка стає плоскою і неглибоко вдавленою, іноді з широким низьким горбиком, але глибокою лійкою зазвичай не стає.

Молоду шапку густо вкриває білуватий наліт, тож вона здається білою чи кремовою. Наліт розтріскується на дрібні лусочки й найдовше тримається біля краю. Під ним шапка кремово-бежева, потім рожевувато-бежева, а з віком іржаво-помаранчева, особливо в центрі. Від вологи вона не світлішає, у мокру погоду трохи слизька, біля краю бувають водянисті плями.

Гіменофор

Пластинки часті, з короткими пластиночками між ними, збігають на ніжку, зрідка розгалужуються. Вони легко відділяються від м'якоті шапки. Спершу білуваті, потім вохристо-жовтуваті чи рожевувато-бежеві. Відбиток спор білуватий чи блідо-кремовий, не чисто білий. Спори гладенькі, у лепісти перевернутої дрібнобородавчасті, але це видно лише під мікроскопом.

Ніжка

Ніжка коротка, 3–5 см заввишки й 0,7–1,3 см завтовшки, циліндрична чи трохи розширена донизу, по центру шапки або трохи збоку. Колір як у шапки або світліший. Угорі ніжка біла, наче припорошена. Біля основи густий білий пухнастий міцелій склеює хвою і шматочки деревини в грудочку. Кільця й піхви немає.

М'якоть

М'якоть пружна, біла чи блідо-кремова, на зрізі колір не змінює.

Запах

Запах сильний, приємний, квітковий: жасмин, апельсиновий цвіт, чубушник чи перестиглі груші. Наприкінці він може ставати нудотним. Та запах не перевірка: лепіста перевернута теж буває солодкуватою, а їстівна лепіста фіалкова пахне квітами.

›Наукові синоніми (1)

Clitocybe amoenolens Malençon

Як не сплутати

Двійники і порівняння

ОзнакаПаралепістопсис амоеноленсЛепіста перевернута
ГіменофорПластинчастийПластинчастий
Колір шапкиБілий, Кремовий, Рожевий, Рудий, ОранжевийОранжевий, Рудий, Коричневий
ЗапахПриємний, ФруктовийПриємний, Без запаху
ЇстівністьОтруйнийУмовно їстівний
Повне порівняння: Паралепістопсис амоеноленс vs Лепіста перевернута →
Порівняти з іншим грибом

Знахідки читачів · 0

Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.

Ваша знахідка

Паралепістопсис амоеноленсзмінити

…

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Паралепістопсис амоеноленс їстівний чи отруйний?

Отруйний. Він спричиняє синдром акромелалгії: через день чи до тижня після їжі сильно печуть, червоніють і набрякають стопи та кисті, і це може тривати тижнями чи місяцями. Варіння отрути не руйнує.

Як відрізнити паралепістопсис амоеноленс від лепісти перевернутої?

Напевно лише під мікроскопом: у паралепістопсиса спори гладенькі, у лепісти дрібнобородавчасті. У полі він світліший, з білуватим нальотом на шапці й іржавим центром, і пахне квітами значно сильніше. Але відбиток спор однаковий, а запах у лепісти теж буває солодкуватим, тож жодна з цих ознак окремо не гарантує безпеки.

Що робити, якщо після грибів печуть стопи?

Одразу телефонуйте 103, навіть якщо минуло кілька днів і більше нічого не болить. Скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть залишки чи фото. Це може бути синдром акромелалгії, який починається пізно і часто без блювання.

Де росте паралепістопсис амоеноленс?

На хвойній підстилці під сосною, модриною, ялиною чи кедром, найчастіше на вапнякових ґрунтах у горах. Його знаходили в Марокко, Іспанії, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії й Туреччині, з кінця літа до початку зими.

Паралепістопсис амоеноленс: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у паралепістопсиса амоеноленс — пластинчастий.
Яка шапка у паралепістопсиса амоеноленс?
Шапка 3–7 см, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона опукла, з краєм, довго підгорнутим донизу й коротко рубчастим. Згодом шапка стає плоскою і неглибоко вдавленою, іноді з широким низьким горбиком, але глибокою лійкою зазвичай не стає.
Яка ніжка у паралепістопсиса амоеноленс?
Ніжка коротка, 3–5 см заввишки й 0,7–1,3 см завтовшки, циліндрична чи трохи розширена донизу, по центру шапки або трохи збоку. Колір як у шапки або світліший. Угорі ніжка біла, наче припорошена.
Який запах і смак у паралепістопсиса амоеноленс?
Запах сильний, приємний, квітковий: жасмин, апельсиновий цвіт, чубушник чи перестиглі груші. Наприкінці він може ставати нудотним. Смак: невідомий.
Під якими деревами росте Паралепістопсис амоеноленс?
Паралепістопсис амоеноленс зазвичай зростає поряд із: Сосна, Модрина, Ялина.
З чим можна сплутати Паралепістопсис амоеноленс?
Паралепістопсис амоеноленс можна переплутати з: Лепіста перевернута, Клітоцибе лійковидний. Уважно вивчайте відмінні ознаки — детальні порівняння наведені в розділі «Двійники».
Чим небезпечний Паралепістопсис амоеноленс?
Отруйний, синдром акромелалгії (еритромелалгії) від акромелових кислот. Симптоми через день чи до тижня після їжі: сильний пекучий біль, почервоніння й набряк стоп і кистей, часто без блювання й проносу.
Яка наукова назва паралепістопсиса амоеноленс?
Латинська назва — Paralepistopsis amoenolens. Належить до роду Paralepistopsis, родина Tricholomataceae.

Джерела

  • [1]GBIF
  • [2]Index Fungorum
  • [3]Wikipedia (de): Parfümierter Trichterling
  • [4]Wikipedia (en): Paralepistopsis amoenolens (2026)
  • [5]Wikipedia (fr): Clitocybe à bonne odeur (2026)
  • [6]Saviuc P. F. et al. Erythromelalgia and mushroom poisoning. Journal of Toxicology: Clinical Toxicology, 2001, 39(4): 403–407 (2001)
  • [7]Saviuc P., Danel V. New syndromes in mushroom poisoning. Toxicological Reviews, 2006, 25(3): 199–209, Saviuc P., Danel V. (2006)
  • [8]Ishida Y. et al. Simultaneous Analysis of Paralepistopsis acromelalga Applied to Cooked and Processed Foods. Shokuhin Eiseigaku Zasshi, 2023, 64(2): 89–93 (2023)
  • [9]Liste der Giftpilze mit Syndromen, DGfM-Fachausschuss Pilzverwertung und Toxikologie, Stand 01.05.2026 (2026)