Білий гриб чи Підберезник

Шапка діаметром 7–30 см, у молодих грибів куляста або напівкуляста, з часом стає подушкоподібно-розпростертою. Колір варіює від світло-коричневого до темно-каштанового або червоно-бурого залежно від умов освітлення і типу лісу: у ялинниках шапки темніші, у соснових борах — світліші.

Поверхня шапки суха, гладка або злегка складчаста, у вологу погоду буває злегка клейкою. Край рівний або злегка хвилястий, у молодих грибів підгорнутий. Шкірка не знімається.

Шапка 5–15 см у діаметрі, спочатку куляста або напівкуляста, потім подушкоподібна. Поверхня гладка або злегка зморшкувата, суха або трохи клейка у вологу погоду. Колір від сірувато-коричневого до темно-бурого, рідше майже чорного.

Гіменофор трубчастий, легко відділяється від м'якоті шапки. У молодих грибів трубочки білі, пізніше жовтіють, у зрілих — жовто-зелені або оливкові. Пори дрібні, округлі, однотонні, не змінюють кольору при надавлюванні.

Гіменофор трубчастий. Трубочки і пори білі, у молодих грибів дрібні, у зрілих — ширші. При натисканні пори злегка буріють, але інтенсивного синіння не відбувається — цим підберезник відрізняється від синіючих підосичників.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і 3–10 см завтовшки, у молодих грибів куляста або булавоподібна, пізніше циліндрична. Колір від білуватого до світло-бурого. Поверхня вкрита характерним білим або кремовим сітчастим малюнком, найвиразнішим у верхній частині ніжки.

Кільце і вольва відсутні. Основа ніжки нерідко потовщена.

Ніжка 8–18 см заввишки, 1,5–3 см завтовшки, циліндрична, досить довга і тонка порівняно з шапкою. Поверхня біла або сірувата, густо вкрита темними лускатими волокнистими лусочками — характерна ознака роду Leccinum. Ніжка тверда і волокниста.

М'якоть щільна, соковита, біла, на зрізі і при пошкодженні кольору не змінює — ця ознака відрізняє білий гриб від низки отруйних двійників. У старих плодових тіл м'якоть стає пухкою і жовтуватою.

Смак м'який, горіховий, злегка солодкуватий. М'якоть ніжки щільніша, більш волокниста порівняно з м'якоттю шапки.

М'якоть тверда, біла, при розрізуванні повільно темніє до сіруватого або майже чорного кольору — особливо у варених грибах. Смак м'який, нейтральний. Шкірка шапки не знімається.

Запах приємний, ненав'язливий, грибний із легкими горіховими нотами. При термічній обробці та сушінні аромат посилюється і набуває глибокого, насиченого деревинно-лісового характеру. Саме за сушений білий гриб його так цінують у кулінарії — жодне інше сушіння не дає настільки виразного смаку і запаху.

Запах ненав'язливий, приємний, типово грибний. Аромат посилюється при термічній обробці. При сушінні підберезник набуває насиченого запаху, який поступається білому грибу, але помітно кращий за більшість інших трубчастих грибів.