Як відрізнити мухомор Баттари від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Капелюшок 5–10 см, у молодих грибів дзвоноподібний, потім розпрямляється до плоско-опуклого з невеликим бугорком у центрі. Колір сіро-коричневий з характерним зональним малюнком — концентричними темнішими смугами біля краю. Краї помітно радіально-смугасті. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинки вільні, білі, частий. Споровий порошок білий.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 7–12 см заввишки, 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, тендітніша за капелюшок. Колір білий або кремовий, інколи з ледь помітними сіруватими лускоподібними плямочками. КІЛЬЦЯ НЕМАЄ — це ключова ознака секції Vaginatae. У основі — велика, біла, мішкоподібна вольва (рештки покривала).

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш білий, тонкий, ламкий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура у молодих пружна, у дозрілих — крихка.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. Як і в інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), запах у неї слабкий і невиразний, тож нічого не підказує — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Запах слабкий, нейтральний, у деяких джерелах описується як ледь редичний. Смак (тільки після термічної обробки) — м'який, без виразних нот.