Як відрізнити мухомор Баттари від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Капелюшок 5–10 см, у молодих грибів дзвоноподібний, потім розпрямляється до плоско-опуклого з невеликим бугорком у центрі. Колір сіро-коричневий з характерним зональним малюнком — концентричними темнішими смугами біля краю. Краї помітно радіально-смугасті. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинки вільні, білі, частий. Споровий порошок білий.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 7–12 см заввишки, 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, тендітніша за капелюшок. Колір білий або кремовий, інколи з ледь помітними сіруватими лускоподібними плямочками. КІЛЬЦЯ НЕМАЄ — це ключова ознака секції Vaginatae. У основі — велика, біла, мішкоподібна вольва (рештки покривала).

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш білий, тонкий, ламкий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура у молодих пружна, у дозрілих — крихка.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. На відміну від інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), бліда поганка не має різкого хімічного запаху — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Запах слабкий, нейтральний, у деяких джерелах описується як ледь редичний. Смак (тільки після термічної обробки) — м'який, без виразних нот.