MycoNote
Сироїжка синьо-зелена (Russula cyanoxantha)
Фото: Russule_charbonniere.jpg: MediAtta derivative work: Ak ccm (talk) · CC BY-SA 4.0 · джерело
Їстівний

Сироїжка синьо-зеленаRussula cyanoxantha

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Їстівний
Сезон
Лип. — Жовт.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Фіолетовий
Розмір
Середній (5–15 см)
Запах
Приємний
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Лип. — Жовт.

Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Фіолетовий, Оливковий, Коричневий
  • Форма шапки: Угнута
  • Запах: Приємний

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Липень – жовтень

Опис

Сироїжка синьо-зелена, або синьо-жовта (Russula cyanoxantha) — одна з найкращих і найпопулярніших їстівних сироїжок Європи, поряд з R. vesca флагман роду. Латинський епітет cyanoxantha походить від грецьких kyanos — "синій" і xanthos — "жовтий" — натяк на надзвичайну варіабельність забарвлення шапки: від фіолетово-синьої через зелено-сіру до буро-фіолетової з жовтими і оливковими плямами. У народі також відома як "мадам зеленість" через переважно зелено-фіолетові тони.

Головна унікальна діагностична рисапластинки м'які, пружні, гнучкі, при натисканні згинаються без зламу. У всіх інших сироїжок пластинки ламкі і крихкі, як у крихкої смажки. У R. cyanoxantha — єдина серед сироїжок з гнучкими пружними пластинками, які можна провести пальцем без зламу. Це абсолютно специфічна ознака, по якій вид впізнають з першої зустрічі.

Шапка 5-15 см у діаметрі, м'ясиста, опукла до плоско-розпростертої з ледь вдавленим центром, варіабельне забарвлення — фіолетово-синє, зелено-сіре, оливково-фіолетове, буро-фіолетове з жовтими плямами. Колір настільки різнорідний, що у старих описах вид довго розбивали на 4-5 різних видів, доки молекулярна філогенетика не показала, що це варіації одного.

Чудова кулінарна якість — м'якуш ніжний, дуже смачний, без гіркоти, з характерним горіховим присмаком. Готують як білі: смажать, тушкують, маринують, сушать. Без обов'язкового відварювання. У народі цінується як один з найвищих сироїжкових видів.

Діагностичні риси Russula cyanoxantha: Гнучкі пружні пластинки (єдина у роді!) — головна ознака Варіабельне забарвлення шапки з переважанням фіолетово-зеленого Спор-порошок білий М'якуш чисто-білий, не змінюється при пошкодженні Смак м'який солодкувато-горіховий (тест на язик) Запах слабкий приємний нейтрально-фруктовий FeSO₄-тест: НЕГАТИВНИЙ або дуже слабкий (відрізняє від інших Russula) Росте у листяних і мішаних лісах (бук, дуб, береза, граб, ялина)

Головний ризик — сплутати з молодою блідою поганкою (Amanita phalloides) через зелено-фіолетову гаму. Викопайте основу ніжки: нема мішечка/кільця — це сироїжка. Плюс — у R. cyanoxantha пластинки гнучкі (у поганки — звичайні крихкі).

В Україні Russula cyanoxantha звичайна у листяних і мішаних лісах: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. Мікоризний партнер бука, дуба, граба, березы. Сезон липень — жовтень.

Шапка

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого напівсферична, з віком стає плоско-розпростертою з ледь вдавленим центром. Шкірочка гладенька, у вологу погоду слизька, у суху — суха матова, знімається на 2/3 шапки до центру. Колір дуже варіабельний — фіолетово-синій, зелено-сірий, оливково-фіолетовий, буро-фіолетовий з жовтими плямами. У одній групі плодових тіл часто можна побачити шапки різних відтінків. У центрі — насиченіша, до краю — світліша з тонкими радіальними рубчиками.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли або вільні від ніжки, частково розгалужені біля ніжки, середньо часті. УНІКАЛЬНА ОЗНАКА: пластинки гнучкі, пружні, не ламаються при натисканні, можна провести пальцем — згинаються і повертаються (на відміну від всіх інших сироїжок з крихкими ламкими пластинками). Колір чисто-білі до кремово-білих. Споровий порошок білий.

Ніжка

Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, щільна, м'ясиста, циліндрична, у старого з невеликою порожниною. Колір білий до кремового, іноді з ледь-фіолетовим відтінком у нижній частині. Поверхня гладенька з тонкими повздовжніми зморшками. Без кільця, без вольви.

М'якоть

М'якуш щільний, м'ясистий, чисто-білий, на зрізі кольору не змінює — характерна особливість виду. Запах слабкий приємний фруктово-грибний, смак м'який, солодкувато-горіховий, без гіркоти і їдкості.

Запах

Слабкий приємний фруктово-грибний, нейтральний.

Наукові синоніми (7)

Agaricus cynoxanthus Pers., Synopsis methodica fungorum: 445 (1801), Agaricus lividus var. angustatus Pers., Synopsis methodica fungorum: 446 (1801), Agaricus linnaei var. vagus Fr., Observationes mycologicae 1: 69 (1815), Agaricus virescens Krombh., Naturgetreue Abbildungen und Beschreibungen der Schwämme 9: 15, t. 67:12-15 (1845), Russula cutifracta Cooke (1881), Russula cutefracta Cooke, Grevillea 10 (54): 46 (1881), Russula aeruginascens Peck, Annual Report on the New York State Museum of Natural History 53: 843 (1900)

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Матеріали по темі

Часті запитання

Як її точно впізнати?

УНІКАЛЬНА ОЗНАКА — гнучкі пружні пластинки. Проведіть пальцем по пластинкам: якщо пружно згинаються без зламу — це точно R. cyanoxantha. Якщо ламаються-кришаться (як у крихкої смажки) — це інша сироїжка. Плюс — варіабельне фіолетово-зелене забарвлення шапки, білий спор-порошок, м'який смак.

Як її відрізнити від блідої поганки?

Викопайте основу ніжки. (1) Бліда поганка — З ВОЛЬВОЮ-мішечком біля основи і КІЛЬЦЕМ на ніжці; R. cyanoxantha — без. (2) Пластинки: у R. cyanoxantha — гнучкі пружні (унікально!); у поганки — звичайні крихкі. (3) Запах: R. cyanoxantha — фруктовий нейтральний; бледа поганка — солодкаво-нудотний у дорослих. Якщо є хоч натяк на мішечок — НЕ БЕРІТЬ.

Як її готувати?

Без обов'язкового відварювання (свіжа без гіркоти). Молоді — смажити з вершками (відмінна страва!), тушкувати з картоплею, у супи. Маринувати — чудово зберігає форму і колір. Сушити — нормально, аромат частково зберігається. У соусах — насичений горіховий смак.

Де її шукати?

У листяних і мішаних лісах — під буком, дубом, грабом, березою, ялиною. На лісовій підстилці серед моху і трави. Любить слабо-кислі та нейтральні ґрунти. Часто росте групами по 5-15 плодових тіл.

У яких регіонах України трапляється?

Звичайна по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. У степу — у штучних дубових і букових лісах.

Коли її шукати?

Липень — жовтень, з піком у серпні-вересні. Любить теплу осінь з помірними дощами.

З якими сироїжками її плутають?

З R. vesca (їстівна, флагман) — м'ясисто-рожева з "зубчастим вінком" пластинок, з ламкими пластинками. З R. heterophylla (різнопластинчаста) — теж зелено-оливкова, але з ламкими пластинками і слабким рожевінням м'якуша. З R. virescens (зелена) — лускато-розтріскана шкірочка. Принципова перевірка — гнучкі пластинки = R. cyanoxantha.

Сироїжка синьо-зелена їстівна чи отруйна?
Сироїжка синьо-зелена — їстівна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Сироїжка синьо-зелена: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у сироїжки синьо-зеленої — пластинчастий.
Яка шапка у сироїжки синьо-зеленої?
Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого напівсферична, з віком стає плоско-розпростертою з ледь вдавленим центром. Шкірочка гладенька, у вологу погоду слизька, у суху — суха матова, знімається на 2/3 шапки до центру.
Яка ніжка у сироїжки синьо-зеленої?
Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, щільна, м'ясиста, циліндрична, у старого з невеликою порожниною. Колір білий до кремового, іноді з ледь-фіолетовим відтінком у нижній частині. Поверхня гладенька з тонкими повздовжніми зморшками.
Який запах і смак у сироїжки синьо-зеленої?
Слабкий приємний фруктово-грибний, нейтральний. Смак: м'який.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine