MycoNote
Сироїжка охряно-жовта (Russula ochroleuca)
Фото: Atheox · CC BY-SA 4.0 · джерело
Умовно їстівний

Сироїжка охряно-жовтаRussula ochroleuca

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Умовно їстівний
Сезон
Серп. — Лист.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Жовтий
Розмір
Середній (5–15 см)
Запах
Без запаху
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Хвойний ліс, Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Серп. — Лист.

Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Жовтий, Оливковий
  • Форма шапки: Угнута
  • Запах: Без запаху

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Серпень – листопад

Опис

Сироїжка охряно-жовта (Russula ochroleuca) — одна з найпоширеніших осінніх сироїжок у соснових і ялиново-соснових лісах. Латинський епітет ochroleuca означає "охряно-біла" — точно передає колір шапки: матово охряно-жовтий, гірчично-жовтий, з виразним сіруватим відтінком, у вологу погоду — буро-жовтуватий. Шапка 4-10 см у діаметрі, опукла до плоско-розпростертої з ледь вдавленим центром.

Умовно-їстівна — у молодих плодових тіл смак м'який, у дозрілих часто набуває гіркуватого присмаку, особливо у пластинках і ніжці. Через цю варіабельність позиція виду неоднозначна: у частині радянської літератури — "їстівна 3-ї категорії", у західноєвропейських джерелах — "умовно-їстівна" з обов'язковим відварюванням. Принципова перевірка через куштування перед готуванням.

Діагностичні риси Russula ochroleuca: Охряно-жовте, гірчично-жовте, сірувато-жовте забарвлення шапки Шкірочка знімається на 1/3 шапки (не легко, як у багатьох сироїжок) Спор-порошок блідо-кремовий до блідо-охряного Смак м'який у молодих, гіркуватий у дозрілих (тест на язик) Запах слабкий нейтральний Росте у соснових, ялинових, букових лісах на лісовій підстилці

Головний ризик — сплутати з їдкими жовтуватими сироїжками (R. fellea — жовто-охряна виразно гірко-їдка) і з отруйними жовтими павутинниками (Cortinarius spp.) і молодими мухоморами Amanita citrina (з кільцем і вольвою).

В Україні Russula ochroleuca звичайна у соснових, ялинових і змішаних лісах: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. Сезон серпень — листопад. Один з найпізніших сироїжок — плодоносить до жовтня-листопада.

Шапка

Шапка 4-10 см у діаметрі, у молодого опукла з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою з ледь вдавленим центром. Шкірочка матова, у вологу погоду злегка слизька, знімається на 1/3 шапки до центру. Колір охряно-жовтий, гірчично-жовтий, сірувато-жовтий, у центрі — насиченіший до жовто-бурого, до краю — світліший. У дозрілих — з вицвітанням до блідо-кремового. Край у дозрілих з тонкими радіальними рубчиками.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли або вільні від ніжки, середньо часті, тонкі, ламкі. Колір спочатку білуваті, з віком — кремові до блідо-охряних. Споровий порошок блідо-кремовий до блідо-охряного.

Ніжка

Ніжка 4-7 см заввишки, 1-2 см у товщину, щільна, циліндрична, у старого з порожниною. Колір білий до сірувато-білого, у старого з ледь сіруватими плямами. Поверхня гладенька з повздовжніми зморшками. Без кільця.

М'якоть

М'якуш щільний, ламкий, білий до кремового. На зрізі кольору не змінює або повільно набирає сіруватого. Запах слабкий нейтральний, смак у молодих м'який, у дозрілих часто гіркуватий (тест на язик).

Запах

Слабкий нейтральний, без виразних особливостей.

Наукові синоніми (3)

Agaricus ochroleucus (Pers.) Pers., Synopsis methodica fungorum: 443 (1801), Russula constans Britzelm., Berichte des Naturhistorischen Vereins Augsburg 28: 141 (1885), Russula granulosa Cooke, Grevillea 17 (82): 40 (1888)

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Чи безпечна вона?

Безпечна як умовно-їстівна — але обов'язково тест на язик перед готуванням: маленький шматочок (1-2 мм) краю пластинок на 30 сек. М'яко — їстівна; виразно гірко-пекуче — викидаємо (це може бути R. fellea, що дає гастроентерит). Дозрілі плодові тіла часто гірчать сильніше і їх краще пропустити.

Як її готувати?

Молоді — спочатку відварити 10 хв, воду злити, потім смажити, у супи, маринувати. Кулінарна цінність помірна — у мікс з більш ароматними грибами. Дозрілих з гіркуватим смаком краще не брати.

Як відрізнити від отруйних жовтих грибів?

Від Amanita citrina (мухомор лимонно-жовтий) — у того кільце на ніжці і вольва біля основи. Від Cortinarius elegantissimus та інших жовтих павутинниківрудо-іржавий спор-порошок (у R. ochroleuca — блідо-кремовий), плюс павутиниста плівка-cortina у молодих. Завжди викопуйте основу ніжки — нема мішечка/кільця — це сироїжка.

Де її шукати?

У соснових, ялинових, букових, мішаних лісах на лісовій підстилці серед моху і трави. Любить слабо-кислі ґрунти.

У яких регіонах України трапляється?

Звичайна по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп.

Коли її шукати?

Серпень — листопад, з піком у жовтні. Один з найпізніших сироїжок — плодоносить аж до перших легких морозів.

З якими сироїжками її плутають?

З R. fellea (жовчна, неїстівна!) — виразно гірко-їдка, з горіховим запахом. З R. claroflava (світло-жовта, їстівна) — насиченіше жовта, без сірого тону, на сфагнумі. З R. acrifolia — теж їдка.

Сироїжка охряно-жовта їстівна чи отруйна?
Сироїжка охряно-жовта — умовно їстівна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Сироїжка охряно-жовта: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у сироїжки охряно-жовтої — пластинчастий.
Яка шапка у сироїжки охряно-жовтої?
Шапка 4-10 см у діаметрі, у молодого опукла з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою з ледь вдавленим центром. Шкірочка матова, у вологу погоду злегка слизька, знімається на 1/3 шапки до центру.
Яка ніжка у сироїжки охряно-жовтої?
Ніжка 4-7 см заввишки, 1-2 см у товщину, щільна, циліндрична, у старого з порожниною. Колір білий до сірувато-білого, у старого з ледь сіруватими плямами. Поверхня гладенька з повздовжніми зморшками. Без кільця.
Який запах і смак у сироїжки охряно-жовтої?
Слабкий нейтральний, без виразних особливостей. Смак: гіркий.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine