Як відрізнити поплавок жовто–коричневий від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Шапка 4-9 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до конічно-опуклої, з часом стає опуклою з низьким горбочком. Колір рудувато-коричневий, помаранчево-бурий, медово-бурий, у центрі темніший, край світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь слизька. Край шапки з характерними радіальними боріздками — діагностична риса секції Vaginatae.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті, чисто білі (не приросли до ніжки). Споровий порошок білий — як у всіх мухоморів.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 8-15 см заввишки, 0,5-1,2 см у товщину, тонка, струнка. Колір білуватий, з тонкими повздовжніми буруватими волокнами або сіточкою. Без кільця — принципова відмінність від смертельних родичів. В основі — мішечковидна вольва-шкаралупа (білувата або з бурими відтінками), як у білого смердючого мухомора.

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш тонкий, мʼякий, білий до блідо-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий нейтральний.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. Як і в інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), запах у неї слабкий і невиразний, тож нічого не підказує — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Слабкий нейтральний грибний, без характерних ноток.