Як відрізнити поплавок жовто–коричневий від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Шапка 4-9 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до конічно-опуклої, з часом стає опуклою з низьким горбочком. Колір рудувато-коричневий, помаранчево-бурий, медово-бурий, у центрі темніший, край світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь слизька. Край шапки з характерними радіальними боріздками — діагностична риса секції Vaginatae.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті, чисто білі (не приросли до ніжки). Споровий порошок білий — як у всіх мухоморів.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 8-15 см заввишки, 0,5-1,2 см у товщину, тонка, струнка. Колір білуватий, з тонкими повздовжніми буруватими волокнами або сіточкою. Без кільця — принципова відмінність від смертельних родичів. В основі — мішечковидна вольва-шкаралупа (білувата або з бурими відтінками), як у білого смердючого мухомора.

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш тонкий, мʼякий, білий до блідо-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий нейтральний.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. На відміну від інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), бліда поганка не має різкого хімічного запаху — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Слабкий нейтральний грибний, без характерних ноток.