Як відрізнити солом'яний гриб від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого повністю покрита білуватою плівкою-вольвою (як яйце), з віком звільняється і стає спочатку яйцеподібною, потім дзвоновидно-опуклою, у старого — плоско-розпростертою. Шкірочка гладенька з тонкими радіальними волокнами. Колір сіро-бурий, сіро-чорнуватий у центрі, до краю — світліший. Край рівний, у дозрілих з тонкими радіальними рубчиками.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні від ніжки (не приросли!), часті, тонкі. Колір у молодого — білуваті, з віком стають рожевими до рожево-бурих — діагностична риса. Споровий порошок рожевий — це і є відмінність від білого спор-порошку мухоморів.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 5-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, щільна, циліндрична, з потовщенням донизу. Колір білий до кремового, поверхня гладенька з тонкими повздовжніми волокнами. Біля основи — виразна МІШКОПОДІБНА ВОЛЬВА (залишок універсальної плівки), що зберігається все життя. Без кільця.

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш щільний, ніжний, білий до сіро-кремового, на зрізі — кольору не змінює. Запах приємний грибний з ноткою свіжо-помеленої муки, смак м'який, ніжний, приємно грибний.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. Як і в інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), запах у неї слабкий і невиразний, тож нічого не підказує — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Приємний грибний з ноткою муки, нейтрально-солодкуватий.