Як відрізнити солом'яний гриб від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого повністю покрита білуватою плівкою-вольвою (як яйце), з віком звільняється і стає спочатку яйцеподібною, потім дзвоновидно-опуклою, у старого — плоско-розпростертою. Шкірочка гладенька з тонкими радіальними волокнами. Колір сіро-бурий, сіро-чорнуватий у центрі, до краю — світліший. Край рівний, у дозрілих з тонкими радіальними рубчиками.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні від ніжки (не приросли!), часті, тонкі. Колір у молодого — білуваті, з віком стають рожевими до рожево-бурих — діагностична риса. Споровий порошок рожевий — це і є відмінність від білого спор-порошку мухоморів.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 5-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, щільна, циліндрична, з потовщенням донизу. Колір білий до кремового, поверхня гладенька з тонкими повздовжніми волокнами. Біля основи — виразна МІШКОПОДІБНА ВОЛЬВА (залишок універсальної плівки), що зберігається все життя. Без кільця.

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш щільний, ніжний, білий до сіро-кремового, на зрізі — кольору не змінює. Запах приємний грибний з ноткою свіжо-помеленої муки, смак м'який, ніжний, приємно грибний.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. На відміну від інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), бліда поганка не має різкого хімічного запаху — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Приємний грибний з ноткою муки, нейтрально-солодкуватий.