Як відрізнити печерицю лугову від клітоцибе червонуватого отруйного

Шапка 2-5 см у діаметрі, у молодого гриба випукла, з часом стає плоско-розпростертою або злегка лійкоподібною з тонким хвилястим краєм. Колір білуватий до кремового, з характерними рожевувато-кремовими концентричними зонами або смужками від центру до краю — діагностична ознака. Поверхня шовковисто-матова, у вологу погоду шкірочка дещо липка.

Шапка 5–15 см у діаметрі, куляста у молодих грибів, потім плоска або злегка горбкувата. Поверхня біла або злегка кремова, у посушливу погоду розтріскується. Волокнисті лусочки можуть з'являтися при дозріванні. Край підгорнутий, потім рівний.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, низхідні по ніжці (характерна для роду Clitocybe ознака). Колір білуватий до блідо-рожевого. Споровий порошок білий.

Пластинки вільні (не доходять до ніжки), часті, спочатку ніжно-рожеві, потім яскраво-рожеві, у зрілих грибів — шоколадно-бурі або чорнуваті. Рожеве забарвлення пластинок — ключова ознака безпечності, що відрізняє лугову печерицю від отруйних видів із білими пластинками.

Ніжка 2-5 см заввишки, 0,4-0,8 см у товщину, тонка, циліндрична, часто вигнута. Колір білуватий до кремового, у нижній частині — з білим міцеліальним пушком. Поверхня гладенька, без кільця.

Ніжка 4–8 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, суцільна, рівна. Колір білий. Характерне щільне плівчасте кільце у середній частині ніжки. Вольви немає.

М'якуш тонкий, білий, водянистий, ламкий. На зрізі кольору не змінює. Приємний борошнистий запах і м'який смак — небезпечно "нормальні".

М'якоть щільна, біла, на зрізі злегка рожевіє або залишається без змін. Не жовтіє (жовтіння — ознака отруйних видів). Смак приємний, яскраво грибний.

Слабкий борошнистий, приємний — як у всіх мускаринових Clitocybe. Не настораживає. Смак м'який. Запах і смак не вказують на отруйність.

Запах виражений, анісово-мигдалевий з грибними нотами. Це один з найароматніших дикорослих грибів. При термічній обробці аромат посилюється і може домінувати в страві.