Ксиларія деревнаXylaria hypoxylon

Ксиларія деревна (Xylaria hypoxylon), її ще називають ксиларією гіпоксилон, схожа на гнотик погашеної свічки або на маленькі оленячі ріжки. З гнилих пнів і колод стирчать тонкі тверді «паростки» 3–5 см заввишки, чорні й оксамитові знизу та білі, ніби присипані борошном, угорі. Це сумчастий гриб, у нього немає ні шапки, ні пластинок, і їсти його не можна.

Як упізнати ксиларію деревну? Плодове тіло, строма, тверде, пружне, 3–5 см заввишки, зрідка до 8 см, і лише 2–8 мм завтовшки. Воно буває простим, як шпичка, але частіше вгорі сплющене й розгалужене, як ріжки. Біле борошенце на кінчиках, це безстатеві спори. Восени кінчики білі, а коли до зими дозрівають статеві спори, вся строма чорніє і вкривається дрібними горбиками. Ростуть ксиларії групками й пучками, завжди з деревини, а не з ґрунту.

Де росте ксиларія деревна? На мертвій деревині листяних дерев: на гнилих пнях, колодах, повалених гілках дуба, бука, граба, берези та інших, зрідка на соснових пнях. Вона з'являється на деревині однією з останніх, коли пень уже добре розклали опеньки й несправжні опеньки. Ксиларію можна знайти цілий рік, а найпомітніша вона з жовтня до зими. В Україні вона поширена всюди, де є ліси й парки: від Карпат і Полісся до Поділля, Лісостепу й Криму. Її визначав ще британський міколог Деннис на Закарпатті в 1956 році, а нині культури цього гриба зберігають в Інституті ботаніки в Києві.

Чи їстівна ксиларія? Ні: вона тонка й жорстка, і їсти тут нічого. Отруєнь нею ми не знайшли, але й безпечною їжею її не вважають. У лабораторіях з неї виділяли незвичні речовини, деякі з них діють на клітини в пробірці, проте жодних доведених лікувальних властивостей немає.

З чим її можна сплутати? Xylaria polymorpha, яку англійці звуть «пальцями мерця», набагато товща, завширшки 1–3 см, чорна, без розгалужень, і росте біля основи пнів. Ксиларія довгонога має потовщену голівку на тонкій ніжці. Ксиларія плодолюбна (Xylaria carpophila), тонша за сірник, росте лише на опалих оболонках букових горішків у підстилці. Калоцера клейка (Calocera viscosa) теж розгалужена, як ріжки, але яскраво-жовто-помаранчева, слизька й гумова, росте на хвойних пнях. Коралові грибки, рамарії й клаварії, ростуть переважно з ґрунту чи підстилки, вони світлі й крихкі, без чорної основи. Артоміцес коробчастий росте на деревині, але це густий кремовий кущик з «коронками» на кінчиках. Назва «оленячі ріжки» в народі частіше означає саме жовті рамарії, тож не плутайте їх за назвою.

Ксиларія деревна ледь помітно світиться в темряві, але так слабко, що це видно лише на знімку з довгою витримкою в повній темряві. Для неї характерний і чорний споровий порошок, який вона ділить з дальдінією концентричною, своєю родичкою з того самого порядку.